Психологічні новоутворення ранньої юності

Старший школяр знаходиться на порозі вступу до самостійного трудового життя. Перед ним встають фундаментальні завдання соціального і особового самовизначення. Хлопцеві і дівчину повинні хвилювати (чи хвилюють?) багато серйозних питань: як знайти своє місце в житті, вибрати справу відповідно до своїх можливостей і здібностей, в чому сенс життя, як стати справжньою людиною і багато інших.

Психологи, що вивчають питання формування особи на даному етапі онтогенезу, зв'язують перехід від підліткового до юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, що полягає в тому, що спрямованість в майбутнє стає основною спрямованістю особі і проблема вибору професії, подальшої життєвої дороги знаходиться в центрі уваги інтересів, планів старшокласників.

Хлопець (дівчина) прагне зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити себе як члена суспільства, визначити себе в світі, тобто зрозуміти себе і свої можливості разом з розумінням свого місця і призначення в житті.

Практично стало загальноприйнятим розглядати особове самовизначення як основне психологічне новоутворення раннього юнацького віку, оскільки саме в самовизначенні полягає те саме істотне, що з'являється в обставинах життя старшокласників, у вимогах до кожного з них. Це багато в чому характеризує соціальну ситуацію розвитку, в якій відбувається формування особи в цей період.

Особове самовизначення як психологічна проблема

Посилення особового підходу в психології привело до збагачення її мови поняттями, що відображають ті аспекти сфери розвитку особи, які раніше залишалися за рамками психологічного аналізу. До таких понять, окрім вже розглянутого поняття “я-концепції”, слід віднести поняття “Самовизначення особи” або “особове самовизначення”, поширене сьогодні в психологічній і педагогічній літературі.

Термін “самовизначення” вживається в літературі в самих різних значеннях. Так говорять про самовизначення особи, соціальне, життєве, професійне, етичне, родинне, релігійне

При тому навіть під ідентичними термінами частенько мається на увазі різний вміст. Для того, щоб прийти до досить чіткого визначення поняття необхідно із самого початку розмежувати два підходи до самовизначення: соціологічний і психологічний. Це тим більше поважно, що досить частий відбувається змішення цих підходів і привнесло специфічно соціологічного підходу в психологічне дослідження (і психологічне теоретизування), що наводить до втрати власне психологічного вмісту.

З точки зору соціологічного підходу до самовизначення (див. , наприклад. воно відноситься до покоління в цілому; характеризує його входження в соціальні структури і сфери життя. Не розглядаючи тут взаємозв'язків і взаємин соціології і психології, методів дослідження, вкажемо лише, що по відношенню до самовизначення, яке в соціології розуміється як результат входження в деяку соціальну структуру і фіксація цього результату, психолога цікавить в першу чергу процес, тобто психологічні механізми, які зумовлюють взагалі яке б то не було входження індивіда в соціальні структури. На основі цього критерію більшість наявної літератури за самовизначенням відносяться до соціологічного підходу; кількість робіт, в яких розглядаються власне психологічні механізми самовизначення, надзвичайно обмежена.

Методологічні основи психологічного підходу до проблеми самовизначення були закладені С. Л. Рубінштейном. Проблема самовизначення розглядалася ним в контексті проблеми детерміації, в світлі висунутого їм принципу - зовнішні причини діють, заломлюючись через внутрішні умови: “Теза, згідно з якою зовнішні причини діють через внутрішні умови так, що ефект дії залежить від внутрішніх властивостей об'єкту, означає,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні