Психологічні основи групової психокорекційної роботи АСПН

ще в процесi професiйної пiдготовки.

У звязку з розмитiстю предмета практичної психології психологiчна служба постає бiльше адмiнiстративною, нiж психологiзованою. "Положення. . . " недостатньо спираються на професiоналiзм психолога-практика, на специфiчнi вимоги до його вмiнь та навичок у галузi психологiчної практики. В основу практичної психологiї, на наш погляд, треба покласти психокорекцiю iндивiдуально-неповторних якостей особистостi в єдностi психокорекцiйних i психодiагностичних процесiв. Психокорекцiя - це змiна певних, вже установлених характеристик.

Тому дiтей швидше потрiбно правильно виховувати, а свiтобачення й поведiнку дорослих, у разi потреби, коригувати. Важливо не втрачати гуманiстичної орiунтацiї на конструктивнi (позитивнi) засади (потенцiал) людського "Я", що суперечить настановам психологiчної служби, висловленим у "Положеннi. . . ": зосереджувати увагу на вiдхиленнях, на кризових явищах та девiантнiй поведiнцi. Гуманiстична ж психологiя має своїм предметом норму, розвиток потенцiалу "Я" суб'єкта.

Спробуємо визначити поняття "практична психологiя".

Практика (грец. - дiяльний, активний) - це матерiальна, чуттуво-предметна, цiлеспрямована дiяльнiсть людини, яка має на метi перетворення природних i соцiальних об’єктiв, що є основою пiзнання

В широкому розумiннi слова пiд практикою розумiють усi види чуттуво-предметної дiяльностi. Результатом практики у створенні свiту соцiальної й культурної предметностi, в якому об’єктивованi всi сутнiснi сили людини - здiбностi, воля, прагнення, свiдомiсть, почуття, вмiння.

Поєднуючи поняття "практика" з поняттями "психологiя" та "психокорекцiя", можна стверджувати, що психологiчна практика сприяє збагаченню iндивiдуального досвiду, змiнює рiвень свiдомостi й характер потреб, впливає на вибiр цiнностей, формує тi чи тi цiлi й ставлення до соцiальних норм.

Вона передбачає опредметнення психологiчного змiсту суб’єкта. На авансцену тут виходить дiло, справа, дiяльнiсть. З одного боку, психологiчна практика покликана знаходити засоби опредметнення, об'єктивування внутрiшнього свiту людини. Й чим адекватнiшi iнструменти будуть вiднайденi для таких цiлей, тим результативнiшим стає процес розпредметнення. Розпредметнення - зворотний шлях до пiзнання психологiчних передумов психiчних явищ, якi проступають у поведiнцi суб'єкта, в опредметнених продуктах його дiяльностi. А це повязане з глибинним розумiнням змiсту психiки завдяки розширенню свiдомостi суб'єкта та проникненню в несвiдому його сферу.

В психокорекцiйнiй практицi психолог планує її процес, що виражається в органiзованiй певним чином взаємодiї людини з людиною, й вiдповiдає за кiнцевий результат. У цьому психологiчна практика вiдрiзняуться вiд практичної психологiї, яка фактично виступає промiжною ланкою мiж академiчною психологiєю й практикою втiлення цих знань. Вона передбачає орiєнтацiю психолога на пiзнання психологiчних закономiрностей в умовах взаємин "тут i тепер", якi спонтанно виникають, на розумiння закономiрностей цих взаємин та дiагностику внутрiшнiх причин конкретної поведiнки суб'єкта, першопричин його особистiсної проблеми. В практичнiй психологiє найчастiше не збiгаються в часi психодiагностика та психокорекцiя, орiєнтацiя на норму й вiдхилення вiд неє замiсть актуалiзацiє внутрiшнього потенцiалу "Я" суб'єкта.

На наш погляд, поняття "практичної психологiє" невиправдано розширюється через ототожнення його з поняттям "психологiчна служба". Оскiльки її трактують як систему науково-обгрунтованих органiзацiйних видiв дiяльностi з упровадженням здобуткiв психологiчної науки в освіту, то практичній психологiї вiдводиться мiсiя втiлення в практику теоретичних знань академiчної психологiї. Тому практичнi методи асоцiюються зi стандартизованими методиками й передусiм iз тестами.  

 За такої постановки питання до практичної психологiє можна вiднести лабораторнi заняття у вузах. Хоч цей аспект утiлення психологiчних знань сам по

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні