Психологічні основи навчання іноземної мови у початковій школі

очі, вуха, інші сенсорні входи і засвоюється учнем. Отже новизна предметного змісту соціокультурної інформації є вагомим чинником інтенсифікації навчального процесу і підсилення розумового розвитку дитини.

Свого часу психологами було переконливо доведено, що так зване "механічне заучування" не с незаперечною особливістю молодшого шкільного віку. Воно з'явля­ється лише тоді, коли учні не оволоділи прийомами осмисленого запам'ятовування матеріалу.

Дослідне навчання показує: насичення предметного змісту уроку іноземної мови соціокультурною інформа­цією стимулює пізнавально-комунікативну мотивацію уміння, активізуючи тим самим розумові здібності учнів, зокрема операції аналізу, синтезу, уявного планування, рефлексії. Активізація мислення посилює роботу уваги, пам'яті.

Важливим при цьому є й емоційний фактор, бо повно­цінне формування соціокультурної компетенції школярів пов'язане за звичай із застосуванням автентичних матері­алів: елементів фольклору, аудіозаписів діалогів у вико­нанні зразкових дикторів, фрагментів автентичних мульт­фільмів тощо. В молодших класах досить широко вико­ристовують малі форми дитячого іншомовного фольклору: римівки, лічилки, скоромовки, пісеньки тощо. Ці "малень­кі шедеври", за образним визначенням дослідників, є важ­ливим компонентом дитячої субкультури країн, мова яких вивчається, їх виразність і музичність завжди захоплює молодших школярів і викликає в них почуття великої естетичної насолоди, а також почуття співпричетності до іншого народу, яке досягається без особливих зусиль.

Поясненням цього феномена є ще одна вікова особливість. молодших школярів, помічена психологами й мето­дистами: відсутність упереджень, негативних стерео­типів щодо інших народів та їх країн. На відміну від дорослих і підлітків, діти внутрішньо схильні до міжкультурної комунікації. Психологічно вони готові виступати посередниками в руйнуванні культурних бар'єрів. З ог­ляду на цей фактор випливає двоєдине завдання навчан­ня іноземної мови в початкових класах: формувати куль­турну толерантність учнів і створювати адекватні умови для набуття ними певного рівня міжкультурної іншо­мовної компетенції

Формуючись як особистість в оточенні сучасного багатомовного і міжкультурного простору, молодший школяр з достатнім розумінням сприймає інформацію про норми поведінки і культуру мовлення. Тому навчання етикету носіїв виучуваної мови, па що вчителів орієнтує і нова Програма, має для учнів молодшого шкільного віку не тільки пізнавально-комунікативне, але й велике виховне значення. Підтвердимо це положення прикла­дами правил поведінки, які пропонуються учням другого класу на початку вивчення англійської мови.

Запам'ятаємо такі правила поведінки.

• Однолітків, друзів, рідних можна вітати словами: Неllо. Ні.

• Жест піднятої руки долонею від себе, легка посмішка посилюють слова привітання Ні або Неllо.

• За сучасним етикетом першим вітається молодший зі старшим, учень з учителем, дитина з дорослим.

• При знайомстві з однолітками привітно усміхнись, при­вітайся, назви себе. Наприклад:

- Неllо! l’m Oksana.

- Ні! l’m Taras.

Доцільність раннього навчання англійського етикету підтверджується даними експериментів американських дослідників, якими доведено, що діти дуже рано, почина­ючи з чотирьох років, здатні розрізнювати соціолінгвіс­тичні нюанси мовлення. При їх відтворенні в ході ситуа­тивної взаємодії вони досягають: максимальної точності на фонологічному рівні, меншої - на лексичному і ще меншої - на морфолого-синтаксичному рівні.

З огляду на цей соціолінгвістичний фактор вагомості набувають наступні методичні і психологічні, завдання раннього шкільного навчання англійськоїмови: цілеспря­моване формування вимовної культури говоріння як од­нієї

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні