План

Психологічні основи спілкування.  

Основні психологічні компоненти спілкування.

Особливості спілкування медичної сестри з хворим.  

Роль особистісного простору в спілкуванні 

Основи психологічної корекції спілкування.

Прямі методи погашення конфлікту.  

Непрямі методи погашення конфлікту.  

Принцип “виходу почуттів”.  

Принцип “емоційного заміщення”.  

Принцип "авторитетного третього”.  

Принцип “оголення агресії”.  

Принцип “примусового вислуховування опонента”.  

Принцип “обміну позицій”.  

Принцип “розширення духовного горизонту”.  

Використана література.  

Психологічні основи спілкування

Людина передусім є соціальною істотою. У своїй діяльності вона завжди взаємодіє з іншими людьми. А ця взаємодія немож­лива без спілкування.

Спілкування - це форма взаємозв’язку людей у про цесі спільної життєдіяльності.

Потреба здорової людини у спілкуванні є дуже великою. Це одна з її уроджених потреб. Лише психічно хворі відмовляються від живого безпосереднього спілкування з іншими людьми, але і вони спілкуються самі із собою за рахунок патологічної фантазії.

У минулому люди були більш комунікабельними, ніж тепер. Існує кілька факторів, які сприяють зниженню рівня спілкуван­ня. Важливими є такі:

1. Фактор особистісної автономії

Люди все більше і більше відда­ляються від суспільства, стають більш егоїстичними, дотриму­ються принципу: “Моя хата з краю, я нічого не знаю”.

2. Фактор урбанізації. Технічний прогрес зменшує потребу лю­дей один в одному. Не потрібно разом копати колодязь, щоб була вода, разом викорчовувати ліс, щоб була земля, под. Крім цього, у великому місті існує надлишок вимушених контактів (поїздки в транспорті, покупки в магазинах і на ринках, контак­ти на роботі тощо). Людина стомлюється від надлишку кон­тактів, хоче побути наодинці.

3. Фактор масової комунікації. Раніше всі новини люди передавали особисто один одному. Тепер усю важливу інформацію можна отримати за допомогою радіо- і телепередач, газет, журналів тощо. Люди не потребують шукати реального співрозмовника.

4. Фактор наживи й удавання. Реалії життя примушують людей користуватись “масками” для спілкування, щоб отримати певні вигоди. Щире людське спілкування часто відходить на задній план. Широко розпропаговані принципи Д. Карнегі, незважаю­чи на практичну цінність, розраховані передусім на отримання особистої вигоди.

5. Фактор дегуманізації життя. Реалії життя останнім часом дегу- манізуюче впливають на людину. Жорстоке ставлення до тих, хто тебе оточує, і навіть своїх близьких стає своєрідною нор­мою. Пенсіонера і працездатного безробітного пригноблює без­грошів’я. Багатії “ховають” себе і свої сім’ї за охоронців, яким не довіряють. Люди стараються уникати неформального спілку­вання, бо бояться за свій добробут і життя.  

Дія вищезгаданих факторів призводить до розвитку своєрід­ного “синдрому дискомунікації”, який має чотири основні варіан­ти: 1) прагнення до спілкування з неможливістю знайти душев­ ного співрозмовника (почуття “самотності серед людей”); 2) по­тяг до контакту з нездатністю налагодити його навіть при наяв­ності співрозмовників (“комунікативна безпорадність”); 3) праг­нення до спілкування переважно з метою розрядити накопичену агресивність (“конфліктне спілкування”); 4) згасання потягу