Психологічні основи спілкування

до контактів (“стомлення від спілкування”, непереносимість спілку­вання, замкнутість). Перераховані варіанти можуть утворювати і змішані форми.

Медик повинен розуміти душевний стан хворого, усвідомити причину можливої дискомунікації або надмірного, настирливого по­тягу до спілкування, щоб грамотно і тактовно включити комуніка­цію в індивідуальний комплекс лікувально-профілактичних заходів.

Основні психологічні компоненти спілкування

Основними мотивами, які спонукають хворих і пацієнтів до спілкування з медиками, є усвідомлена або підсвідома потреба у пораді, заспокоєнні, консультації, соціальному спілкуванні й, на­решті, природна потреба виговоритись і тим самим полегшити свій душевний стан. Медики використовують спілкування як могутній засіб впливу на моральний і психічний стан хворих та їх родичів, який є невід’ємною частиною успішного лікування.

Основними компонентами спілкування є: почуття присут­ності, вміння слухати, сприймати, проявляти турботу, розкрива­тись самому, приймати чужі погляди, співпереживати, бути щи­рим і поважати співрозмовника.

Почуття присутності означає щирий інтерес до співроз­мовника. Коли людина сприймає інформацію співрозмовника лише на слух (без інтересу), цю ситуацію можна порівняти з диктуван­ням своїх думок на магнітофонну касету. Іншими словами, почут­тя присутності повинен викликати психологічно зворотний зв’я­зок між співрозмовниками.

Уміння слухати означає концентрацію своєї уваги на сло­вах, думках і почуттях інших людей під час розмови з ними. Уміння слухати - це активні свідомі зусилля щодо вироблення почуття присутності, а не просто пасивне сприймання інформації. Цей компонент спілкування вимагає чуйності, розуміння й утри­мання від якихось суджень і установок відносно співрозмовника. Уміння слухати, окрім простого розуміння смислу слів, вимагає концентрації уваги, неупередженості й щирого зацікавлення тим, про що йдеться в розмові. Воно полегшує розпізнавання потреб пацієнта, його турбот.

ФУНКЦІЇ І ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ 

Проявити турботу про іншу людину означає надати їй до­помогу. Для налагодження турботливих взаємовідносин між людь­ми спілкування повинно характеризуватись розумінням, терпін­ням, чесністю, щирістю, довірою і мужністю

Розкриття - це процес відкриття свого “Я” іншій людині, взаємний двосторонній процес. Не можна повністю сприйняти іншу людину, не розкрившись їй самому. Під час бесіди хворий повинен повністю розкритись. Саморозкриття є обов’язковою умовою для спілкування і здійснення психотерапії. А щоб доби­тись саморозкриття зі сторони хворого, потрібно і самому бути відкритим.

Повноцінне спілкування вимагає поваги до світогляду і точки зору іншої людини. Ніколи не можна ігнорувати співроз­мовника як особистість.

Співпереживання, або емпатія, - це здатність поставити себе на місце співрозмовника, щоб сприйняти його таким, яким він ба­чить і почуває себе. Воно є обов’язковим компонентом почуття присутності. Емпатія - це уважне вислуховування співрозмовни­ка і чуттєве сприймання його думок і почуттів, а також уміння оцінити їх пряме і приховане значення. Співпереживання має вирі­шальне значення для встановлення і налагодження довірливих міжособистісних відносин, повноцінного душевного контакту.

Щирість є необхідною умовою для того, щоб викликати дові­ру. Вона означає, що людина чесно ділиться своїми думками, по­чуттями і досвідом з іншою людиною. Щирість є передумовою вільного і відкритого спілкування.

Повага - це сприймання співрозмовника як достойної люди­ни незважаючи на її недоліки. Усвідомлення хворого, що його поважають, є необхідним для підтримки здоров’я.

Особливості спілкування людей з різними типами

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні