Психологічні особливості зовнішньої і внутрішньої педагогічних технік та її види
Для цього важливо працювати над таким синтезом якостей і властивостей особистості, які дадуть змогу впевнено, без зайвого емоційного напруження здійснювати свою професійну діяльність:
• педагогічний оптимізм;
• упевненість в собі, як в учителеві, відсутність страху перед дітьми;
• уміння володіти собою, відсутність емоційної напруги;
• наявність вольових якостей (цілеспрямованість, самовладання, рішучість).
Усі ці якості характеризують психологічну стійкість у професійній діяльності. В основі її - позитивне ставлення до себе, учнів, праці.
Учителеві потрібно вміти грати, причому не лише зовні. Доброзичливий вираз обличчя збуджує центри позитивних емоцій і створює хороший настрій. Учитель із приємною, природною посмішкою і сам стає життєрадіснішим. Якщо ж поганий настрій не відступає, слід змусити себе посміхнутися, утримати кілька хвилин посмішку і подумати про щось приємне. Поганий настрій почне розмиватися.
До чинників, що сприяють підтриманню бадьорого стану вчителя, належить і увага до естетики одягу, що на думку А. С. Макаренка, є елементом педагогічного артистизму, гри, яка забезпечує внутрішню підтягнутість і духовну мобілізацію.
Таким чином, першим елементом внутрішньої техніки є регуляція внутрішньої емоційної сфери - формування емоційної стійкості у професійній діяльності.
Дуже важливо користуватися і такою комплексною системою саморегуляції, що завіює і волю, і емоції, і свідомість людини - самонавіювання. Досягається воно за допомогою аутогенного тренування, що складається зі спеціальних вправ, спрямованих на формування у людини навичок впливу на різні функції організму - самонавіяння.
У всіх зазначених прийомах саморегуляції психічного стану основою внутрішньої техніки педагога є уява й увага
Елементами зовнішньої техніки вчителя є вербальні (мовні) і невербальні засоби. Саме через них педагог виявляє свої наміри, саме їх "читають" і розуміють учні. Звичайно, не всі вербальні засоби рівнозначні, проте кожен із них зчитується вихованцями. Дослідження свідчать, що невербальні засоби, зокрема, жест, можуть прикути більше уваги у спілкуванні, ніж слово.
Зовнішній вигляд педагога має бути естетично виразним. Неприпустиме недбале ставлення до своєї зовнішності, але неприпустимою є і надмірна увага до неї. Головна вимога до одягу вчителя - скромність та елегантність. Химерна зачіска, незвичайний фасон плаття і часті зміни кольору волосся відвертають увагу учнів. Однак вчитель повинен стежити за модою, його вигляд повинен викликати позитивне ставлення учнів, хоча першим приносити моду в школу і цим привертати увагу не варто. >
Естетична виразність виявляється і в привітності та доброзичливості обличчя, у зібраності, стриманості рухів, у скупому виправданому жесті, у поставі і ході. Неприпустимі для педагога кривляння, метушливість, штучність жестів, в'ялість. У рухах, жестах, погляді діти повинні відчувати стриману силу, цілковиту впевненість у собі і доброзичливе ставлення.
Жест педагога мусить бути органічним і стриманим, без різких широких вимахів і гострих кутів. Перевага надається округлій і скупій жестикуляції.
Для того щоб спілкування було активним, слід мати відкриту позу: не схрещувати руки, стояти обличчям до класу, зменшити дистанцію, що