Психологічний захист дітей

в онтогенезі особистості займалися багато вчених. Проте, питання формування механізмів психологічного захисту в дитячому віці зокрема, висвітлено недостатньо.

  Тому метою дослідження є визначення формування та функціонування механізмів психологічного захисту у дітей, які зазнали насильства, в залежності від їх вікових особливостей та різновиду кривдження.

  Так, 3. Фрейд визначав дію психологічного захисту як свідому стратегію, котру використовує індивід для захисту від відкритого вираження імпульсів “Ід” і зустрічного тиску з боку “Супер-Его” [9, с 12]. Проте, А. В. Фурманов розглядає механізми психологічного захисту на рівні а) неусвідомлених реакцій, які захищають індивіда від таких неприємних емоцій, як тривога і почуття провини; зменшують ступінь особистісної не- і дезадаптованості; б) як Его-захисні тенденції, які спотворюють або приховують загрозливі імпульси для людини, а тому нейтралізують психологічне напруження [3, с 21]. Разом з тим P. M. Грановська презентує інтегративний підхід до пояснення механізмів психологічного захисту. А саме, як реорганізацію усвідомлених та неусвідомлених компонентів системи цінностей та зміни всієї ієрархії цінностей людини [2, с 206].

  Дослідники розрізняють такі різновиди механізмів психологічного захисту як витіснення, проекція, ідентифікація, заміщення, сублімація, раціоналізація, включення, протидія, регресія, заперечення, уникнення, фантазія тощо [3, 6, 9].

  Психологічний захист являє собою одну з функцій психіки, метою якої є пристосування до динамічних змін навколишнього середовища. Обов'язкова умова виникнення захисних проявів - це конфлікт між потребою і неможливістю її задоволення

Зріла, психологічно захищена особистість володіє великим арсеналом засобів захисту, але користується ними тільки в екстремальних ситуаціях. Тут спрацьовують ті механізми, які відповідають ситуації, що робить поведінку такої особи гнучкою та адекватною. Проте, особистісно незріла людина володіє невеликою кількістю захисних стратегій та застосовує їх в усіх випадках зіткнення з життєвими труднощами. Оскільки захисні механізми самі по собі автоматизовані, тобто спрацьовують без втручання свідомості [8, с 28]. Психологічний захист незрілої особистості зберігає в людини відчуття, що її поведінка сумісна й узгоджена з власним “Я”, з її особистими цінностями й моральними нормами і що її досягнення відповідають прагненням. В даному разі створюється емоційна рівновага, підтримується самоповага. Однак усе це досягається поведінкою, яка об'єктивно оцінюється зовні (тобто з погляду об'єктивного спостерігача) як неадекватна, тобто така, що послаблює реальний контакт особистості з дійсністю. Слід зазначити, що захисні механізми - це не способи досягнення бажаної мети, а способи організації часткової і тимчасової душевної рівноваги з метою активізації сил для реального подолання труднощів [1, с 207].

  Узагальнюючи, можна сказати, що дія механізмів психологічного захисту спрямована на збереження внутрішньої рівноваги шляхом витіснення зі свідомості всього того, що серйозно загрожує системі цінностей людини. Однак вилучення зі свідомості такої інформації заважає самовдосконаленню особистості. Незважаючи на тимчасове емоційне благополуччя, що виникає завдяки “вмиканню” психологічного захисту, головне призначення захисних механізмів - угамувати або переструктурувати актуальне психічне напруження. Роботу, спрямовану на дійсне розв'язання суперечностей, вони не виконують. Як наслідок, відбуваються постійне нагромадження конфліктності та поступове просування до викривлення характеру, що надалі призводить до соціальної дезадаптації або до клінічних порушень.

  Наявність захисних механізмів сама по собі не є патологічною ознакою. Якщо захист встигає спрацювати, хвороблива симптоматика не розвивається. Навпаки, невротичні симптоми саме і є сигналом серйозного зриву в захисній системі й свідчать про

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні