Психологія малих груп

так далі Наприклад, чим більше група, тим менше чинений тиск.  

 

7. Згуртованість групи.

Згуртованість – вищий прояв гармонії людських відносин. Але багатоскладовість людських відносин неминуче породжує конфлікти. Конфлікт не завжди перешкоджає згуртованості людей, в нього втягнутих.

 У вітчизняній психології згуртованість розглядається з різних позицій. В рамках принципу діяльності цим займається школа А. В. Петровського. У її розробках згуртованість представляється як процес розвитку внутрішньогрупових зв'язків, відповідних рівневому розвитку групової діяльності. На першому рівні (відповідному поверхневому шару внутрішньогрупових відносин) згуртованість виражається розвитком емоційних контактів. На другому рівні розвитку (відповідному другому шару структури малої групи – «цінносто-орієнтованому єдності») відбувається збіг основної системи цінностей, пов'язаних з процесом спільної діяльності. На третьому рівні (що відповідає «ядерному» шару внутрішньогрупових відносин) інтеграція членів групи (а значить, і її згуртованість) виявляється в тому, що всі члени групи починають розділяти загальні цілі групової діяльності.

Провідним способом виявлення згуртованості є реєстрація взаємодій, комунікативних актів, взаємних виборів і переваг. Що базуються на симпатіях і антипатіях членів групи.

Отже, між кількістю, частотою і інтенсивністю контактів в групі і її згуртованістю існує прямий зв'язок, а тому кількість і сила взаємних позитивних або негативних виборів – це свідоцтво згуртованості

При цьому навіть не передбачається, що частота і кількість міжіндивідуальних контактів, а також їх тривалість можуть бути якраз наслідком згуртованості групи. Джерела групової і індивідуальної активності, формування установок, ціннісних орієнтацій і норм – все це, таким чином, розглядається як похідне від рівня міжособового спілкування і емоційного забарвлення комунікацій.  

Розвиток колективу проходить через ряд етапів: номінальна група, група-асоціація, група-кооперація.

Від кооперації до колективу група проходить рівень автономізації, для якого характерна досить висока внутрішня єдність по всіх загальних якостях, окрім інтергрупової активності. Саме на цьому рівні члени групи ідентифікують себе з нею (моя група). Проте група-автономія може піти убік від колективу. Можливий розвиток групи в негативному напрямі, коли розвиток групи приводить її до положення замкнутою з поза групою, але внутрішньогруповою антипатією, що відрізняється, міжособовим егоцентризмом і егоїзмом, агресивністю.

Соціальна колективність полягає в тому, що, об'єднуючи людей загальними соціальними і виробничими інтересами, вона ставить вищою своєю метою створення умов для розкриття індивідуальності кожного члена суспільства і відповідає за реалізацію повноцінного розвитку особи. Термін « Соціальна психологія» такий позначений Вигодським Л. С. : Психологія, що досліджує соціальну обумовленість психіки окремої людини»,, «Колективна» психологія в його понятті співпадає з традиційним «Все в нас соціально, але це не означає, що всі властивості психіки окремої людини властиво всім іншим членам даної групи». Тільки деяка частина особистої психології може вважатися приналежністю даної людини, і ось цю частину особистої психології в умовах її колективного прояву і вивчає колективна психологія (психологія війни і т. п. ) В результаті розвитку своїх членів розвивається і сам колектив: чим яскравіше і багатше індивідуальність, вище рівень розвитку кожного члена колективу, тим більше дієздатним, людяним в суспільному своїй якості є і колектив в цілому. Суть соціального колективізму не зводиться до спільної діяльності для досягнення загальної мети. І навіть не зводиться до уміння жити спільно, разом вирішуючи всі питання.

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні