Психологія навчальної діяльності

також значущими є взаємини з окремими друзями різної статі.

Особливості цих етапів дають учителю орієнтир у пошуку різних способів організації навчальної діяльності.

Отже, першими елементами навчальної діяльності, які опановує молодший школяр, є виконавські, технічні дії. Потім поступово йому передається дія контролю, що має три рівні:

  • зовнішній контроль діяльності учня, що здійснюється дорослим;
  • взаємний контроль діяльності один одного (особливо ефективний для підлітків);
  • самоконтроль, коли зовнішній контроль не потрібний.

У початковій школі доцільно застосовувати 1-й і 3-й рівні, а в підліткових класах - 2-й рівень.

Після того як діти проконтролювали свою роботу, вони можуть поставити собі оцінку. Відмітимо, що контроль відноситься до процесу виконання завдання та фіксує поточні відхилення від способу рішення, а отже, він пов'язаний зі способом здійснення діяльності, оцінка ж відноситься до підсумку, результату всієї діяльності і, значить, пов'язана з її метою.

Паралельно йдуть оволодіння оцінюванням та усвідомлення різних способів досягнення навчальної мети. Так поступово всі елементи навчальної діяльності передаються учневі.

Цілі навчання можуть виникати не тільки у старших школярів, а раніше чи пізніше, але можуть взагалі не виникати. Рання поява навчальної мети - сприятлива ознака: учень за рівнем своєї особистісної зрілості готовий до самостійного навчання (екстернату) та до самостійного планування темпу свого просування в навчанні.

5 Психологічне значення помилок

Традиційно у школі вважається, що робити помилки - це погано. Багато вчителів бояться допускати помилки, які могли би помітити та виправити діти

З погляду психоаналітика, у цьому може виражатись таємне бажання вчителя здаватись бездоганним і всемогутнім в очах дітей. Сутність же навчання складається в усвідомленні дитиною безособового правила, норми, а не у створенні емоційно-психологічної залежності від педагога як від маленького бога. Якщо ця сутність зберігається, то дитина перестає заглядати в очі вчителю (правильно вона зробила чи ні), а буде згадувати, міркувати, думаючи про предмет і його закони, що діють об'єктивно, поза залежністю від особистих стосунків.

І з метою навчання, і з метою виховання треба дати дитині право на помилку, яку вона може сама виправити. Тим самим помилка буде розцінюватись як досвід, завдяки якому дитина може чомусь навчитись. Недарма в багатьох західних школах діти пишуть олівцем, на протилежному кінці якого знаходиться ластик, щоб завжди можна було виправити помилку. Коли школяр бачить, що вчитель може припуститись помилки (навіть спеціально в навчальних цілях), звільняється його пізнання, і тоді він може думати не про фігуру всемогутнього вчителя, а про правило, норму, закон, що панує і над дітьми, і над дорослими.

6 Психологія педагогічної оцінки

Педагогічна оцінка є досить широким поняттям, котре включає оцінки, що даються дитині не тільки вчителем, а й батьками або будь-якою іншою особою, яка займається вихованням і розвитком дітей. Згідно з Джеймсом, оцінка - «це повернення відбитого враження, могутній засіб у руках педагога».

Педагогічну оцінку в широкому сенсі варто відрізняти від шкільної оцінки, що характеризує в балах відносні й абсолютні успіхи учня. Оцінка є педагогічним стимулом, що поєднує засоби заохочення та покарання. Причому крайні значення оцінок не завжди мають таку стимулюючу силу, яку мають середні оцінки. Педагогічна оцінка є особливого роду стимулом. Особливо важливу роль вона відіграє в дитячі роки

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні