Об'єкт, предмет та задачі психології праці

праці є також розробка практичних рекомендацій з таких питань:

 підвищення працездатності і профілактики перевтоми працівників;

 якомога повніше використання творчого потенціалу працівників;

 запобігання монотонності праці, можливості її збагачення;

 оптимізації виробничого середовища;

 нормування м’язових і нервово-емоційних навантажень;

 організації робочих місць і раціоналізації трудових процесів;

 проектування режимів праці і відпочинку;

 вдосконалення професійної орієнтації, професійного відбору й виробничого навчання;

 стимулювання трудової активності працівників на основі вдосконалення механізму мотивації.

  Психологія праці справедливо вважається теоретичною основою організації праці, оскільки дає теоретичне обґрунтування таких її напрямків:

 поділ і кооперація праці;

 вдосконалення трудових прийомів і рухів;

 планування та організація робочих місць;

 методи виробничого навчання, формування трудових навичок і вмінь;

 розробка режимів праці і відпочинку;

 нормування праці;

 поліпшення умов праці;

 профорієнтація, вибір професії та розставляння кадрів;

 оплата й стимулювання праці;

 підвищення культури праці.

  Досягнення психології праці є базою для розвитку техніки, технології, економіки й організації виробництва. Так, технічні науки використовують дані психології праці щодо антропометричних, біомеханічних та психофізіологічних особливостей людини під час проектування знарядь праці, створення засобів автоматизації та механізації трудових процесів. Технологічні науки, розробляючи технологічні процеси, керуються даними  психології праці для обґрунтування параметрів виробничого середовища з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності працюючої людини.

 Економічні науки, обґрунтовуючи ефективне поєднання факторів виробництва з метою створення конкурентоспроможної продукції на ринку, керуються даними психології праці під час встановлення рівня оплати праці згідно з витратами на відтворення робочої сили залежно від умов її використання, а також під час розробки норм і нормативів праці з огляду на нервово-психічні та м’язові навантаження на працівника.

 Організація праці як колективної діяльності людей ґрунтується на врахуванні групових соціально-психологічних процесів, в основі яких лежать потреби, інтереси, мотиви, комунікації, соціальні норми, соціальний контроль, лідерство і підпорядкування.

Системний підхід до вивчення психологічних закономірностей функціонування працівника у трудовій діяльності передбачає застосування різних методів дослідження, зокрема фізіологічних, психологічних, статистичних, математичних тощо.

  Фізіологічні методи застосовуються для вивчення функціонального стану працівника та оцінювання реакції різних систем організму на виконання конкретної роботи.

  Психологічні методи дають змогу простежити динаміку психічних процесів, оцінити рівень розвитку психічних властивостей особистості, провести психологічний аналіз діяльності.

  Статистичні та математичні методи застосовуються під час обробки та аналізу результатів спостереження чи показників діяльності працівника, знаходження залежностей між тими чи іншими величинами.

2. Кризи професійного становлення особистості

Криза професійного становлення завжди пов’язана з професійною адаптацією, успішність якої визначають як внутрішні умови (внутрішній психологічний світ особистості), так і соціальні обставини (зовнішнє середовище).

На нашу думку, саме мотиваційні механізми значною мірою визначають результативність адаптації молодої людини до змін умов її діяльності на початкових етапах професійного становлення. Їх сутність полягає у якісній

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні