Психологія релігії З.Фрейда

План

Вступ  2

Релігія як колективний невроз          4

Гіпотеза виникнення тотемістичних вірувань і розвитку релігії     6

Релігія – як колективно вироблена форма захисту від неврозу.      9

Висновок     11

Література   12 

Вступ

Зигмунд Фрейд (1856-1939) – австрійський вчений, відомий як основоположник психоаналізу - концепції, де основним для розуміння більшості психічних процесів є поняття несвідомого. Ідея виявлення і вивчення вмісту несвідомого для лікування психічних хвороб виникла і почала розроблятися ним наприкінці 80-х років XIX століття. Спершу сфера застосування психоаналізу була досить віддалена від релігієзнавства, йшлося про чисто медичні завдання - діагностику і лікування певного різновиду психічних хвороб. Психоаналіз був лише технікою проникнення в несвідоме людини. Проте він розкрив важливі і невідомі раніше пласти індивідуальної психіки, що дало змогу з нового ракурсу подивитись на світ людини, його культуру, історію, духовне життя.

Виділяючи в системі психіки три структурні елементи “Ід” - несвідоме, “Его” - свідомість “Супер-его” - внутрішній цензор, етична свідомість, совість, ідеали, - психоаналіз розглядає душевне життя людини як арену постійної боротьби цих сил, що знаходяться в протидії, і багато психічних явищ трактує як переважання несвідомих ірраціональних начал над свідомими установками - раціональними і соціально адекватними.

Проблемам релігії З. Фрейд присвятив кілька робіт. Першим власне релігієзнавчим дослідженням можна вважати статтю “Нав'язливі дії і релігійні обряди”, в якій порівнювались культова поведінка віруючих і нав'язливі дії невротиків. У роботі “Спогади Леонардо да Вінчі про раннє дитинство” висувалася ідея зв'язку релігії з інфантильними комплексами і висловлювалася думка про те, що індивідуальний психологічний образ Бога у віруючих в монотеїстських релігіях формується на підставі образу власного батька, з перенесенням на нього збережених в несвідомому асоціацій, комплексів, переживань

Апогеєм фрейдівського релігієзнавства слід вважати дослідження “Тотем і табу”. Тут автор розкриває свою концепцію виникнення первісних вірувань, зокрема тотемізму. Важливі осмислення питань релігії містить праця “Масова психологія і аналіз людського Я”. Слід зазначити також антирелігійну статтю “Майбуття однієї ілюзії”. Як периферійна, тема релігії з'являється також в книгах “Незадоволеність культурою” та “Нові ввідні лекції в психоаналіз”. Не можна не назвати останній твір автора “Людина Мойсей і монотеїстська релігія”, що присвячена інтерпретації біблейської історії Мойсея.

Підставою психоаналітичної концепції релігії Фрейда стали дві тези: 1) релігія - колективний невроз; 2) релігія - засіб захисту, що колективно виробляється, від неврозу. Релігія відповідає неврозу за трьома критеріями: причинами виникнення, механізмами формування, формами прояву. Загальною причиною, що породжує і релігії і неврози, тобто загальним патогенним чинником, є, за Фрейдом, культура в цілому, соціальність людини. Але її хвороботворна дія була б набагато відчутнішою, якби в суспільстві не існувало релігії, і в цьому сенсі релігія захищає людину від ще гірших неврозів, ніж вона сама.

Релігія як колективний невроз

У основі фрейдівської теорії неврозу лежить так звана динамічна модель психіки, тобто уявлення про психічний процес як боротьбу різнонапрямлених сил (свідомості і несвідомого), яке створює постійну напругу. Саме це напруга, перевищуючи допустиму норму, веде до порушень в роботі психічного