Психолого-педагогічний аспект дошкільного навчання і виховання

аспектів  стосовно таких закономірностей розвитку дошкільнят.


2. Особистість дитини дошкільного віку

Процес виховання є найважливішим чинником для формування особистості дитини, завдяки якому реалізується програма її соціалізації та розвитку також творчих здібностей. Без знання процесу індивідуального розвитку, його рушійних сил процес виховання не є ефективним.   Найголовніше в педагогічній діяльності є пізнання дитини.

Коли людина народжується, вона вже має в собі певні якості, які проявляє в собі ще з дитинства. Наприклад: коли мама чи хтось з близьких людей малюка, знаходять спільну мову посміхаються до нього, забавляють його, то малюк буде проявляти свою симпатію до них за допомогою жестів(буде посміхатися, говорити своєю мовою, проявляти свої емоції шляхом дитячих забавок). Дитина насамперед від народження вже починає пізнавати навколишній світ, звертає свою увагу на речі, які її оточують, починає цікавитись для чого, та чи інша, річ потрібна, звідки вона взялася, з чого вона зроблена і т. д. Наприклад: малюк грається іграшками і перш ніж взявши в руки іграшку він прикладає її до вуха, слухаючи надіється на те, що там буде якийсь звук, повертає її в різні сторони, роздивляється уважніше, щупає перевіряє на дотик і т. д. Ще цікаве те що, дитину більше привертають увагу речі, якими користується  мама, чи дорослі. Дитина перш за все починає звикати до наслідування маминих звичок, наприклад мама збирається кудись і взувається в взуття на високих підборах, дитина(дівчинка)побачивши це й дочекавшись того моменту поки піде мама, невідмінно почне шукати десь у мами в шафі взуття, яке буде схоже на мамине, і буде приміряти його на собі. Це притаманно для дошкільників, в такому віці їх завжди найбільше цікавлять речі, якими користуються дорослі

Процес розвитку є безперервним. Процес розвитку дитини характеризується як система забезпечення певних набутих соціальних особливостей, які характеризують індивіда як суспільну істоту. Однією з соціальних дій є те, що малюк починає оволодівати мовою, нормами спілкування, уміннями та навиками трудових дій, прагнути до самовдосконалення, правильно приймати рішення, знати правила поведінки. В такому процесі  дитина як біологічний індивід перетворюється на людину як особистість.

  Поняття «людина»має характеристики які поділяються на біологічну та на соціальну. А «особистість»визначається як соціальна сутність людини. »Індивідуальність» виражається через сукупність фізичних і психічних рис, життєвий досвід, що відрізняють одну людину від інших, відрізняється своєю неповторністю та особливістю.

  Точкою відліку даної психолого-педагогічної концепції розвитку дошкільника як особистості є поняття психологічний вік, введене Л. С. Виготським для реалізації ідеї системного підходу до розвитку. Цим поняттям позначається новий для того чи іншого відрізка життєвого шляху дитини тип будови її особистості, вид діяльності, яких не існувало на попередньому етапі і які визначають характер свідомості малюка, систему його ставлень до світу та власного „Я”, особистості його внутрішнього і зовнішнього життя, співвідношення в його розвитку потенційного (резервного) і актуального (реалізованого). Основними складниками триєдиного утворення під назвою психологічний вік виступають:

• соціальна ситуація розвитку (специфічні для кожного віку зв'язки дитини з дорослим як значущою особою, авторитетом, носієм суспільних функцій і вимог);

• діяльність (характер, структура, ієрархія видів діяльності, провідна діяльність);

• новоутворення (особливості свідомості та особистості, яких не було раніше).

Як єдність соціальної ситуації розвитку , провідної діяльності та особистісних новоутворень психологічний вік є віковим портретом немовляти, дитини раннього та дошкільного віку, сумою різнорідних явищ зростання організму, психіки, особистості.

Орієнтація

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні