Психотерапія в клініці соматичних захворювань

ПЛАН 

1. ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ СОМАТИЧНИХ ХВОРИХ         2

2. ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ПСИХОТЕРАПІЮ   4

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ПСИХОТЕРАПІЇ       5

4. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПСИХОТЕРАПІЇ 6

5. МЕТОДИ ПСИХОТЕРАПІЇ 7 

1. ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ СОМАТИЧНИХ ХВОРИХ

Найбільш важливою і в той же час складним завданням є визначення особово-типологічних особливостей хворих і характеристики типів особового реагування на соматичне захворювання.

Слід зазначити, що діагностика нервово-психічних розладів у хронічних хворих є досить важким завданням, вимагає багато часу для копіткого розпитування і вивчення нервово-психічного статусу.

У звичайній практиці терапевта нюанси психіки цих хворих не завжди вдається встановити. Хворі часто не прагнуть звертати увагу лікарів на зміни в нервово-психічній сфері. Вони не хочуть, щоб їх визнали хворими «нервовими», а тим більше із змінами з боку психіки

Наприклад, приховану депресію чисто клінічно буває дуже важко розпізнати навіть досвідченому лікареві-психіатрові.

Унаслідок перерахованих труднощів при вивченні стану психічної сфери у соматичних хворих великої цінності набувають експериментально-психологічні методики.

В процесі експериментально-психологічного дослідження лікар може представити «внутрішню картину хвороби» пацієнта і тим самим встановити, наскільки хворий представляє своє захворювання.

Вплив будь-якого хронічного захворювання на соціальний статус хворого, його положення в суспільстві, коло інтересів, рівень домагань приводить до ломки звичного способу життя і діяльності, необхідності формування нового життєвого стереотипу.

Самооцінка хворими впливу захворювання на їх соціальний статус є істотною частиною «внутрішньої картини хвороби», а відповідно і важливою «точкою додатку» психотерапевтичної дії на хворого в процесі його реабілітації.

Так, проведене нами дослідження двох тисяч соматичних хворих за допомогою спеціального розробленого опитувальника показало, що переважна більшість хворих з хронічними соматичними захворюваннями найбільш значущим вважають негативний вплив хвороби на можливість зайняти бажане положення в суспільстві, обмеження у виборі професії і місця роботи, службового зростання, а також погіршення відношення до них в трудовому колективі.

В той же час вельми незначна частина соматичних хворих вважають істотним вплив хвороби на обмеження їх вільного часу, звичок, що склалися, зовнішній вигляд, а також матеріальне положення.

Надзвичайно сильний вплив на оцінку значущості ролі хвороби в соціальній дезадаптації відмічений з боку ступеня її тяжкості, причому цей вплив був назад направленим: з наростанням тяжкості захворювання ступінь соціальної значущості його для хворого знижувалася.

Вказаний феномен можна було пояснити тільки тим, що в пізніх, важких стадіях соматичного страждання на перший план психологічних переживань хворого виходить страх смерті і потреба в «біологічній якості життя», перед якою вплив захворювання на його соціальний статус відходить на другий план.

Хворі ж, ступінь тяжкості захворювання яких можна охарактеризувати, як легку або середню, ще гостро випробовують потребу в повноцінному житті, будують плани, хочуть бути сильними, здоровими, красивими і відповідно загострено сприймають негативний вплив захворювання на їх соціальний статус.

Саме, спираючись на результати психологічного дослідження, психотерапевт повинен здійснювати корекцію соматонозогнозії.

Власне «корекція соматонозогнозії» — це система певної психологічної і фізіологічної

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні