РОЗВИТОК ПРОГРАМ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У США

в США існувало вже 34 школи соціальної роботи, які діяли при університетах і пропонували однорічну програму підготовки, розроблену Асоціацією шкіл соціальної роботи [3]. Ця програма підготовки, що незабаром стала стандартом для акредитації, передбачала набір певних навчальних курсів, які викладали як в аудиторіях, так і на практиці.

Тенденція включення програм соціальної роботи в систему університетської освіти знайшла своє відображення в кінці 30-х років, коли до Асоціації приймали лише ті школи соціальної роботи, які діяли в рамках вищих навчальних закладів і пропонували дворічну програму підготовки соціальних працівників для отримання ступеня магістра [1,с. 155].

Ступінь бакалавра була складовою частиною програм підготовки магістрів. Самостійного статусу програми підготовки бакалаврів набули завдяки суспільно-економічним умовам, які склались у США на початку 1930-х років. Для надання допомоги населенню, яке постраждало від наслідків депресії, програми соціального добробуту, що з’явились в рамках політики “Нового курсу” Ф. Рузвельта, потребували великої кількості професійно підготовлених соціальних працівників. Оскільки вищі навчальні заклади не могли забезпечити підготовку достатньої кількості соціальних працівників, за виконання цього завдання взялись коледжі та університети, особливо у сільській місцевості, які й відкрили програми підготовки соціальних працівників на рівні бакалаврату.

Проте, програми підготовки на рівні бакалаврату не були включені до системи вищої освіти через побоювання зниження професійного статусу соціальної роботи. Навчання за дворічною аспірантською програмою залишалось єдиною формою, визнаною в якості умови атестації професійного соціального працівника. І лише починаючи із 1969-го року, Національна асоціація соціальних працівників почала приймати в свої ряди практичних працівників з ступенем бакалавра [1,с. 155], а в 1983 році Рада з освіти визнала диплом бакалавра першим ступенем у професійній підготовці соціальних працівників

Підготовка соціальних працівників на рівні докторантури була офіційно затверджена із заснуванням у 1977 році “Групи вдосконалення докторантури”. До сфери компетенції цієї організації були віднесені надання акредитації, контроль за якістю і рівнем програм підготовки докторів соціальної роботи.

Сьогодні підготовку соціальних працівників здійснюють школи соціальної роботи, коледжі та університети. У їхніх програмах закладені три рівні навчання: для отримання ступеня бакалавра, магістра та доктора соціальної роботи.

Для того, щоб отримати перший ступінь у фаховій підготовці соціальних працівників - диплом бакалавра, потрібно успішно пройти 4-хрічний курс навчання у коледжі або школі соціальної роботи, яка здійснює підготовку за програмою, акредитованою Радою з освіти соціальних працівників.

До навчального плану із підготовки бакалаврів входить 5 базових професійних тем: практичні методи соціальної роботи, політика і служби соціального забезпечення, поведінка людини і соціальне середовище, дослідження і польова практика. Зміст кожної із цих тем наповнюється навчальними курсами гуманітарних дисциплін, провідне місце серед яких відводиться соціальним та біологічним наукам (соціології, біології, фізіології, психології, філософії, політології, економіці, антропології, історії та ін. ). Ці курси дають студентам знання про окремих людей, сім'ї, групи, громади, суспільство, вчать їх знаходити взаємозв‘язки між біологічними, соціальними, психологічними та культурними системами суспільства. Від студентів вимагається знання історії становлення та розвитку соціальної роботи, її інституцій, структури, будови і принципів функціонування соціальних служб, соціально-економічної політики держави, вивчення якої також передбачене навчальним планом.

Навчання в магістратурі триває 2 роки. Протягом першого року навчання студенти проходять загальний навчальний курс, призначений для поглибленого засвоєння теорії і практики соціальної роботи. , яке забезпечується вивченням

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні