Реальність та фантастика в романі „Портрет Доріана Грея” Оскара Уайльда та повісті „Портрет” Миколи Гоголя

й не має вирішального значення, оскільки в основу твору (і реалістичного, й романтично-фантастичного водночас, надзвичайно образно-метафоричного) покладено не ті чи інші реальні факти, а певні художні узагальнення.

 Такі ж художні прийоми використовує у своїй повісті „Портрет” і Микола Васильович Гоголь.

 Микола Васильович був яскравим представником реалізму.

 “ Як виставити чорта дурнем” - це, за власним свідченням Гоголя було головною думкою усього його життя і всієї творчості. Вже “здавна я лише тим і заклопотаний, щоб після мого твору вдосталь насміялась людина над чортом” (лист до Шевирьова з Неаполя від 27 квітня 1847 року).

 У релігійному розумінні Гоголя чорт є містичною і реальною істотою. Таким чортом у „Портреті” виступає таємничий і зловісний лихвар.

 Бог є нескінченне, кінець і початок сущного; чорт - заперечення Бога, а відтак, і заперечення нескінченного, заперечення всякого кінця і початку, чорт є почате і незакінченє (портрет лихваря так і не було завершено). Єдиним предметом творчості Гоголя і є нечиста сила. Гоголь першим побачив чорта без машкари, побачив його справжне обличчя, страшне не своєю незвичайністю, а звичайністю, паскудством; першим зрозумів, що обличчя чорта є не далеким, чужим, дивним, фантастичним, а щонайближчим, знайомим, взагалі реальним “людським, занадто людським” обличчям.

 В даному творі можна побачити те, що письменник хотів, але не встиг реалізувати у своїй творчості (в знищеному другому та ненаписаному третьому томах роману-поеми „Мертві душі”).

 У повісті „Портрет”, як у дзеркалі, відобразилися духовні пошуки письменника-гуманіста.

 Об’єднують же Уайльда та Гоголя вічні пошуки й гонитва за людським ідеалом

Ці пошуки, власне, і були відображені у романі „Портрет Доріана Грея” та повісті „Портрет”. Проте для зображення усього, що хотіли показати митці їм не вистачало самих лише реалістичних прийомів. Саме тому і Уайльд, і Гоголь використовують фантастику.

Зіставлення реальності й фантастики в темах та конфліктах роману „Портрет Доріана Грея” і повісті „Портрет” 

Гоголь висловлює думку, що призначення мистецтва не в копіюванні життя, а в переосмисленні її в світлі вищого ідеалу, який осяяв душу художника.

О. Бицько 

 За формальною ознакою „Портрет Доріана Грея” – „роман виховання”. Адже Оскар Уайльд викладає історію Доріана Грея, який „вибудовує” власне життя, втілюючи певні ідеї. Але фактично „Портрет Доріана Грея” – моральна притча про молоду людину, яка ставиться до життя як до експерименту і нехтує загальнолюдськими нормами моралі. Це допомагає усвідомити композиція твору, яка будується, як властиво притчам, на зразок параболи: рух сюжету відбувається наче по кривій лінії, розпочинаючись і завершуючись одним предметом, усередині наче віддаляючись до зовсім іншого.

 Для написання свого роману Оскар Уайльд використовує імпресіонізм. Даний напрям у мистецтві на початку свого зародження і популяризації був стилем у живописі на межі ХІХ – ХХ ст. Однією з особливостей імпресіонізму саме в малюванні стала техніка відокремлених мазків. Художники, накладаючи дві абсолютно різні за кольором фарби одну поруч з іншою у контрасті сполучення, примушували колір сяяти й досягати чисто живописного. Лінія, контур, деталь розчинилися в живописі імпресіоністів задля створення загального

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні