Реальність та фантастика в творі Джонатана Світа „Мандри Гуллівера”

розглянути книгу в атмосфері часу,який її створив. Письменники ХVllст. не могли вказати людям шлях,по якому їм слід було йти. Вони не знали такого шляху і не вірили в його існування тому,що вони здатні лише до фантастичних проявів. Цей песимістичний дух сатири Свіфта був наслідком ХVll ст. В сучасній літературі подорожей віднош. ення до свіфтового твору пародійне. Один із коментаторів Свіфта американець Мейнрад Мек помічає:”Його (Гулівера) звіт про подорожі був зроблений так,щоб бути схожим на правдиві розповіді мандрівників часів Свіфта. . . Подорожі,як реальні, так і видумані,були з провідних літературних жанрів. В задум видуманих історій,майже завжди,входила сатира на існуючий європейський порядок,і досягалась вона наполяганням на неспорченості,мужньості і високих моральних стандартів простого народу,з яким знайомився мандруючий. Але і реальні подорожі,які описували місіонери,священники,склонялися до того ж. Відображаючи,може і несвідомо,загальну сучасну реабілітацію”буття”,всі ці подорожі хотіли підкреслити добрі діяння людей. Людська натура,представлена в таких розповідях,не здавалась морально ненадійною,потребуючою контролю цивілізації. Навпаки,людина здавалась хорошою,але зіпсована цивілізацією;і якщо забрати її вплив,то вдосконаленню людини немає меж. Свіфт свідомо вибирає ворожий йому жанр і використовує по свому”. 11. с. 165

   Гуллівер ніде не зустрічає благородних і простодушних дикунів,а куди більш реалістичні туземці ранять його стрілою в четвертій частині,тим не менше він обирає віддатися вруки варварів,чим залишитись серед європейських йєху

Відраза,яка виникає в нього при думці про про своїх родичів,дійсно зявляється в нього після довгого спостереження за за взірцями благородності і простодушності зовсім нелюдських істот. І ця жорстока насмішка не дурманить,а приводить в реальність. І реалістичний стиль літератури подорожей,і сам цей жанрслужить для піднесення буржуазного гуманізму,”істини”про людство і його сутність. Про правдивість своїх записок більше всіх переживає Гулівер. Тільки на неї вони претендують з лякаючою наполегливістю;бо,здається,кожна дитина розуміє,що ліліпути і велетні,і літаючий острів,і коні,які розмовляють-все це фантазії. Дуже цікаві,незвичні фантазії,які є честю винахідливості автора. Але тут автор заперечує:”Я добре знаю,що твори,котрі непотребують ні таланту,ні знання і зовсім ніяких дарувань,крім хорошої памяті акуратного щоденника,не можуть особливо прославити їх автора”,-скросно пише Гуллівер. ”Я надав перевагу викладати голі факти самим простим способом і складом”,-переконує він. І „спочатку хірург,а потім капітан декількох кораблів”Гулівер відкриває Англію:то непомітно для себе;то очима „знатної персони із Terra australis incognita”12,с603-бробдінженського короля;то дивуючись подіям на острові Лапута і в Бальнібарбі;то, нарешті,свому просвітленому і вивихнутому розуму.

   В світі кожної мандрівки Англія розкривається по-різному;і фантастика кожної подорожі - це показовий спосіб її відкриття. Краще всього це відбувається в перших двох подорожах. З фантастичного припущення випливає фантастична ситуація;але саме ця ситуація виявляється картиною дійсності,в якій незвичним є не ліліпути та велетні,а сам Гулівер. В першому випадку він ненормальний тому,що,навіть при сильному бажанні він не зможе жити життям ліліпутів;в другому-він незвичний як англічанин,як європеєць,як людина нового часу.

   Фантастика перших двох подорожей - в зіставленні розмірів,і це зіставлення створює постійний іронічний прийом,нагадування про відносність всіх норм - життєвих,державних і навіть фізіологічних. Тільки моральні поняття не зникають з землі в віхрі відносності,а всановлюються в своїй незалежній від розмірів і привочок самостійності. Можна прослідкувати як в першій подорожі встановлюється нормальність ліліпутського стандарта і як зіставлення розмірів дозволяє читачу спостерігати ліліпутську Англію в потрібному ракурсі. При першій появі” людини ростом не більше шести дюймів”перед очима привязаного до землі Гуллівера подорожуючий голосно вкрикує від подиву. Ліліпути метушаться,пищать незрозумілою мовою,стріляють стрілами схожими на голки. І тут зявляться знатна особа,ростом небільше середнього пальця,і погрожує йому. ”З видом великої покірності”попросивши поїсти,Гуллівер роздумує

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні