Реалізація прав громадян України на безпечне довкілля

Реалізація прав громадян України на безпечне довкілля

Конституція України втілила найкращі здобутки загального юридичного досвіду конституційного забезпечення прав і свобод людини. Майже третину її норм безпосеред­ньо присвячено цьому питанню, і вже цим визначається її гуманістичне спрямування. Але важливішим є те, що вони відповідають широко визнаним міжнародним нормам прав і свобод людини [1].

Право людини на безпечне довкілля від­носиться до природних, невід'ємних прав людини, що являють собою можливості лю­дини, необхідні для її фізичного існування та задоволення її біологічних потреб. Якісні умови життя в навколишньому природному середовищі дають людині можливість вести гідне та благополучне життя. Стан здоров'я окремої людини є невід'ємною складовою здоров'я населення держави в цілому і зале­жить, в першу чергу, від стану навколишньо­го природного середовища.

Незважаючи на численні публікації, сьо­годні питання поняття та нормативно-правового регулювання права на безпечне довкілля, його змісту, юридичної відповіда­льності, що застосовується до порушників у цій сфері, є предметом розгляду праць В. І. Андрейцева, А. П. Гетьмана, М. В. Шуль­ги, В. К. Попова, М. П. Рабиновича, M. I. Хавронюка

Оскільки нами зазначені певні про­галини у галузі, комплексне висвітлення про­блематики права на безпечне довкілля з ура­хуванням норм національного та міжнарод­ного законодавства є метою нашого дослі­дження. Новизна роботи полягає в авторсь­ких пропозиціях щодо удосконалення правових гарантій розглядуваного права.

Таким чином, варто зазначити, що право на безпечне довкілля має кілька унікальних особливостей:

1. Воно сполучає риси «негативних» і «позитивних» прав. Для людей, які живуть у мало деградованому природному середови­щі, його можна вважати «негативним» - держава мусить просто не допускати дій, які би погіршили стан довкілля в цій місцевості. Але для людей, які живуть у середовищі з великим техногенним навантаженням, право на безпечне довкілля є «позитивним». Його здійснення в таких випадках потребує довго­тривалої, складної та скоординованої діяль­ності всієї державної машини з необхідністю накопичувати та витрачати великі кошти.

2. Різновиди порушень цього права - еко­логічні негаразди - можуть мати надзвичай­но широкий спектр внаслідок різноманітнос­ті характеристик довкілля й видів людської діяльності негативного характеру. Через це для захисту екологічних прав потрібно бага­то законодавчих й інших нормативних актів, що ставлять необхідні обмеження.

3. Порушення цього права можуть мати найрізноманітніші масштаби та наслідки, наприклад, тимчасового погіршення умов праці на робочих місцях. Але навіть тут фак­тично міститься переконаність українських конституційних суддів у тім, що «спочатку держава та її права», а не характерне для су­дді в правовій і демократичній державі пере­конання в тім, що «спочатку індивід і його права» [2].

Забезпечення екологічної безпеки й під­тримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильсь­кої катастрофи, збереження генофонду Укра­їнського народу є обов'язком держави, а крім того, кожна людина має право на безпе­чне для життя й здоров'я довкілля та на від­шкодування завданої порушенням цього права шкоди. Такі основоположні постулати містять в собі CT. CT. 16 та 50 Конституції України. Проголошення в ній зазначених норм свідчить про визнання Україною між­народних стандартів щодо забезпечення прав і свобод людини, закріплених Загальною де­кларацією прав людини, а також Міжнарод­ними пактами.

Україна підтвердила понад 40 міжнарод­них природоохоронних конвенцій глобаль­ного та регіонального значення, серед яких: Конвенція про водно-болотні угіддя, що ма­ють міжнародне значення, головним чином, як середовища існування водоплавних птахів (1971 p. ); Конвенція про

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні