Речення з відокремленими членами

Відокремлені члени речення виділяються за змістом та інтонацією. Вони виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. Відокремлені члени набувають у реченні більшої самостійності, нових смислових відтінків.

Відокремленими бувають лише другорядні члени речення. У вимові виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі — комами, іноді — тире (переважно в кінці речень).

Загальними умовами відокремлення членів речення є:

незвичайний порядок слів у реченні (наприклад, означення після пояснюваного ним слова);

ступінь поширеності члена речення;

граматична несполучуваність слів (наприклад, особового займенника і означення);

наявність додаткового смислового навантаження (найчастіше — причини, уточнення).

 

ВІДОКРЕМЛЕНІ ОЗНАЧЕННЯ 

Відокремлюватися можуть як непоширені, так і поширені означення.

Непоширені означення відокремлюються, якщо:

пояснюють член речення, виражений особовим займенником:

Жовтий, гладкий, високий, він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом (Коцюбинський).

А він, самотній, уночі ще довго в вогнище дивився (Малишко).

стоять після пояснюваного іменника, перед яким вже є означення:

Досвітні вогні, переможні, урочі, прорізали темряви ночі (Леся Українка).

Якщо ж перед пояснюваним іменником означення немає, непоширені означення після нього можуть не відокремлюватися, незважаючи на незвичайний порядок слів:

Та до зірки лине й лине мрія тиха і легка (Симоненко).

Вирішальну роль у цьому випадку відіграє інтонація — наявність або відсутність паузи.

Найуживанішим видом відокремленого поширеного означення є дієприкметниковий зворот — дієприкметник із залежними від нього словами, наявність додаткових відтінків значення

 

ВІДОКРЕМЛЕНІ ПРИКЛАДКИ 

Відокремлюватися можуть як непоширені, так і поширені прикладки.

І поширені, і непоширені прикладки відокремлюються, якщо:

стосуються особового займенника:

Нас, прозаїків, багато прийшло тоді в літературу ( Загреб ельний). Хоч би був знав краще її, Катрю (Головко).

Йому, досвідченому юристові, добре відомі закони про працю (Із газети).

стоять після означуваного слова — власної назви:

Олександр Степанович, філософ, звертається до перших витоків національної ідеї (О. Сліпушко).

Про Довбуша, прославленого ватажка опришків, складено багато переказів і легенд (Із журналу).

приєднуються за допомогою слів або, тобто, а саме, особливо, навіть, наприклад, як-от, на ім'я, родом, за національністю та ін. :

Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах (Гончар).

У Сквирі лікар був, на прізвище Рутилов (Рильський).

Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джурбай, або степовий жайворонок (Л. Смогоржевський).

Поширена прикладка, що стосується іменника-загальної назви, відокремлюється, якщо:

стоїть після пояснюваного слова:

На призьбі сиділа його мати, вже немолода жінка (Панас Мирний).

має обставинний відтінок значення:

Майстер різнобічного обдарування, художник займався

1 2 3 4 5