Речення з відокремленими членами
Відокремлені члени речення виділяються за змістом та інтонацією. Вони виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. Відокремлені члени набувають у реченні більшої самостійності, нових смислових відтінків.
Відокремленими бувають лише другорядні члени речення. У вимові виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі — комами, іноді — тире (переважно в кінці речень).
Загальними умовами відокремлення членів речення є:
незвичайний порядок слів у реченні (наприклад, означення після пояснюваного ним слова);
ступінь поширеності члена речення;
граматична несполучуваність слів (наприклад, особового займенника і означення);
наявність додаткового смислового навантаження (найчастіше — причини, уточнення).
ВІДОКРЕМЛЕНІ ОЗНАЧЕННЯ
Відокремлюватися можуть як непоширені, так і поширені означення.
Непоширені означення відокремлюються, якщо:
пояснюють член речення, виражений особовим займенником:
Жовтий, гладкий, високий, він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом (Коцюбинський).
А він, самотній, уночі ще довго в вогнище дивився (Малишко).
стоять після пояснюваного іменника, перед яким вже є означення:
Досвітні вогні, переможні, урочі, прорізали темряви ночі (Леся Українка).
Якщо ж перед пояснюваним іменником означення немає, непоширені означення після нього можуть не відокремлюватися, незважаючи на незвичайний порядок слів:
Та до зірки лине й лине мрія тиха і легка (Симоненко).
Вирішальну роль у цьому випадку відіграє інтонація — наявність або відсутність паузи.
Найуживанішим видом відокремленого поширеного означення є дієприкметниковий зворот — дієприкметник із залежними від нього словами, наявність додаткових відтінків значення
ВІДОКРЕМЛЕНІ ПРИКЛАДКИ
Відокремлюватися можуть як непоширені, так і поширені прикладки.
І поширені, і непоширені прикладки відокремлюються, якщо:
стосуються особового займенника:
Нас, прозаїків, багато прийшло тоді в літературу ( Загреб ельний). Хоч би був знав краще її, Катрю (Головко).
Йому, досвідченому юристові, добре відомі закони про працю (Із газети).
стоять після означуваного слова — власної назви:
Олександр Степанович, філософ, звертається до перших витоків національної ідеї (О. Сліпушко).
Про Довбуша, прославленого ватажка опришків, складено багато переказів і легенд (Із журналу).
приєднуються за допомогою слів або, тобто, а саме, особливо, навіть, наприклад, як-от, на ім'я, родом, за національністю та ін. :
Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах (Гончар).
У Сквирі лікар був, на прізвище Рутилов (Рильський).
Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джурбай, або степовий жайворонок (Л. Смогоржевський).
Поширена прикладка, що стосується іменника-загальної назви, відокремлюється, якщо:
стоїть після пояснюваного слова:
На призьбі сиділа його мати, вже немолода жінка (Панас Мирний).
має обставинний відтінок значення:
Майстер різнобічного обдарування, художник займався