Ризик-чинники небезпеки транспорту, особливості та правила поведінки людей при аварійних ситуаціях

її підгалузей стали підґрунтям для подальших інституціональних перетворень як у транспортному секторі економіки на основі вдосконалення системи управління галуззю, так і в розмежуванні функцій державного і господарського управління, реформування форм власності і розвитку конкурентного середовища на ринку транспортних послуг, лібералізації ціноутворення.

Прискорення інтеграції транспортно-дорожнього комплексу України до європейської та світової транспортних систем на принципах Європейської транспортної політики, адаптації національного законодавства до міжнародного транспортного і митного права, наближення до міжнародних стандартів, технічних, техніко-експлуатаційних та екологічних вимог у сфері транспортної діяльності стає найважливішим пріоритетом роботи Міністерства транспорту та зв'язку України на 2006 рік.

Існуюча в Мінтрансзв'язку система реагування на небезпеки на автомобільному, залізничному, морському та річковому транспорті України має необхідні органи управління та нагляду, пошукові та аварійно-рятувальні сили і засоби постійної готовності, тимчасові формування, матеріальні та інші резерви для оперативного реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Підґрунтям ефективного запобігання надзвичайним ситуаціям природного та техногенного характеру та подолання всього комплексу їх негативного впливу повинно стати забезпечення сталого переходу України на всебічне використання аналізу загроз та управління на його основі ризиками їх виникнення.

У цьому ж контексті необхідно повсякденно добиватися узгодженості програмних документів економічного та соціального розвитку в питаннях забезпечення необхідного рівня природно-техногенної безпеки, в першу чергу державних та регіональних програм соціально-економічного розвитку, щорічних програм діяльності Уряду, програм забезпечення безпеки від окремих видів загроз тощо.

З метою удосконалення системи навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства у водах України необхідно на державному рівні вирішити питання щодо остаточної передачі усіх засобів навігаційного обладнання від Чорноморського Флоту Російської Федерації на баланс Держгідрографії України для подальшого обслуговування і утримання їх відповідно до вимог Міжнародної морської організації (ЇМО).

Список використаної літератури

  1. Каммерер Ю.  Ю. , Кутырев А.  К. , Харкевич А.  Е. Защитные соору­жения гражданской обороны: Учеб. пособие. — М. : Энергоатомиздат, 1985. — 232 с.
  2. Шубин Е.  П. Гражданская оборона: Учеб. пособие. — М. : Про­с­вещение, 1991. — 223 с.
  3. Жалібо Е
     П. Безпека життєдіяльності. — Львів: Новий світ, 2000. — 320 с.
  4. Стеблюк М.  І. Цивільна оборона. — К. : Знання-прес, 2003. — 430 с.
  5. Бедрій Я.  І. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для студентів. — Львів: АРІ, 2000. — 271 с.
  6. Лапин В.  М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. — Львів: ЛБК; К. : Знання, 1999. — 184 с.
1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні