Роберт Бернс - поет Шотландії

ближчі. Бернс із захопленням зустрів падіння Бастилії, суд і вирок Конвента Бдобонам, був захоплений боротьбою Республіки проти армії антифранцузької коаліції. Вірш «Дерево Свободи» глибоко узагальнило цю впевненість поета в правоті санкюлотів, в загальноєвропейському значенні досвіду Франції, особливо важливого для Англії. Оцінка в цьому вірші англійської . революції XVII століття ще раз підтверджує проникливість і гостроту історичних поглядів поета. Але текст цього вірша було опубліковано лише в 1838 році, та й згодом він входив не до всіх видань його віршів. Відгуки Бернса на революцію у Франції є не тільки свідченням його симпатії до неї, але ,й програмою боротьби за бажану Свободу й Справедливість, за справжню велич людини, не підвладну коронам та грошам.

Англійська реакція тих років і пізнішого часу особливо ненавиділа його викривальні сатири та епіграми. Багато з них були спрямовані проти війни. «Війни - чумні епідемії, в яких винна не природа, а люди». Він прямо казав, що війни потрібні монархам, парламентаріям, торгашам: війну благословляє церква; її чекають, а з нею і нові чини, генерали, їх прибутки й слава оплачені ціною тисяч людських життів («Подяка за національну перемогу» ). Тільки війна за свободу народу є виправданою.

Політичні сатири й епіграми Бернса звичайно мали точну адресу й стверджували принципи плебейсько-демократичної державності й моралі. Одна з найголовніших мішеней викриття у Бернса — дворянсько-буржуазна парламентська система в англо-шотландському варіанті.

Про королівське подружжя Ганноверів — Георга III та його дружину, про їхнього спадкоємця Бернс говорив зі зневажливою іронією в «Трактирній баладі», в сатиричній поемі «Сон» — глузливому вітанні короля вдень його народження, та в інших віршах

Короновані особи Англії — жалюгідні маріонетки в руках тих; хто наживається на фінансових спекуляціях і розпочинає війни. Союз продажних політиків із торгівцями та церквою, передвиборні спекуляції розкриті Бернсом у сатирах «Галерея політиків і святош», «Балада про вибори містера Уерона» та інших. Ці віршовані політичні фельєтони розкривають існуючу систему злочинного обману народу. Серед пізніх, сповнених гніву та болю сатир, особливо вирізняється «Послання Вельзевула» (1790).

В інтенсивному становленні соціального досвіду Бернса та його революційно-плібейського світогляду розкривалися все нові можливості й грані. Новаторський напрямок свого часу — сентименталізм — Бернс піддав критичній оцінці, відкинув у ньому те, що він назвав «манірством» (сльозливу чуйність, пасивність, релігійні ілюзії авторів і героїв). У предромантизмі він не сприйняв поетизацію відчаї та жаху перед життям. Центральна тема передромантиків — всесилля диявола, зла у світі — вирішена Бернсом без містики, в матеріалістичному плані, включає політичну оцінку реальних сил епохи. Гострий здоровий глузд, солоний народний гумор поета руйнували передромантичну поетизацію зустрічей з «нечистою силою». Гарна пародія на предромантичні «дияволіади» — комічна поема Бернса «Том О. Шентер».

У віршах Бернса звучить шотландський діалект; багато з них написані на мотиви народних пісень і самі стали піснями, які й сьогодні співає Шотландія. Оновлення і демократизація тематики, мови, художніх засобів йшли в нього в єдності з перебудовою традиційної системи ліричних жанрів, її збагаченням. Дивна енергія, гострота та багатство суджень, багато ритмів і інтонацій, дивна гнучкість і барвистість народної мови — ці характерні особливості найкращих віршів Бернса принесли йому всесвітню відомість.  

1 2 3 4 5