Роль мови

музику й живопис, проте якими б досконалими вони не були, замінити мови не можуть. У кожної людини музика й живопис викликають свої вра­ження, почуття, думки. А от спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловле­не. Тому-то мову вважають найважливішим засобом люд­ського спілкування. До того ж комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи на­друковані тексти.

Мислетворча функція мови — функція формування й фор­мулювання думки.

Мислення (думка) не тільки виражаєть­ся словом, але й здійснюється в ньому. Не випадково один із найвидатніших мовознавців XIX ст. Гумбольдт назвав мову "органом, який творить думку".

Природа, сутність, функції та будова мови Яка ж із названих двох функцій є головнішою? Одні вчені вважають, що найголовнішою функцією є комуніка­тивна, інші — функція мислення. Обидві ці функції дуже тісно пов'язані між собою: для того, щоб спілкуватися, по­трібно мислити й уміти передавати свої думки за допомо­гою мовних засобів.

Усі інші функції мови, про які йдеться в мовознавчій літературі, похідні від головних, вони є ніби уточнен­ням, детальнішою видовою класифікацією їх. Так, з ко­мунікативною функцією пов'язані такі конкретні функ­ції: фатична (від гр. phatos "розказане"), тобто контак-тоустановлювальна; репрезентативна (від фр. representa­tion "представництво") — функція позначення світу ре­чей; емотивна — функція вираження почуттів, емоцій; експресивна (від лат. expressio "вираження") — функція самовираження, створення образу мовця, автора; волюн-тативна (від лат. voluntas "воля") — функція волевияв­лення; прагматична (від гр. pragma "дія") — функція, що вказує на ставлення мовця до висловленого; естетич­на (від гр

aisthetikos "такий, що стосується чуттєвого сприйняття") — функція вираження прекрасного, вихо­вання естетичного смаку; метамовна (від гр. meta "піс­ля, за, між"; у сучасній термінології вживається для по­значення таких систем, які використовують для дослі­дження чи опису інших систем) — функція використан­ня мови для опису іншої мови, тобто спеціальної науко­вої мови (метамова фізики, хімії, кібернетики, логіки тощо).

Із мислетворчою функцією пов'язані когнітивна (від лат. cognitus "знання, пізнання"), або гносеологічна (від гр. gnosis "знання, пізнання"), тобто пізнавальна, й акумуля­тивна (від лат. accumulatio "нагромадження") функції. Ми­слячи з допомогою мови, людина пізнає навколишній світ, нагромаджує (акумулює) знання про нього. Мова зберігає всі інтелектуальні здобутки попередніх поколінь, фіксує досвід предків. Так, зокрема, у словнику відображено ре­зультати розумової діяльності людства, класифікований і систематизований весь навколишній світ. Мова навіть час­то підказує людині, як чинити в тому чи іншому випадку, що, наприклад, засвідчують усталені мовні звороти — фра­зеологізми: Не знаючи броду, не лізь у воду; Сім раз відмір, один відріж тощо. Засвоюючи мову, людина засвоює знання про світ, що значно скорочує і спрощує шлях пізнання, обе­рігає людину від зайвих помилок.

Деякі часткові функції, наприклад, інформативна, або референтна (від лат. referens "такий, що повідомляє"), по­в'язані з обидвома головними. Інформація спершу осмис­люється (формується і формулюється), а відтак передає­ться.

Усі функції, як правило, реалізуються не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях, бо кожне висловлювання здебільшого є багатофункціональним. У кінцевому резуль­таті всі функції працюють на комунікацію, і в цьому сенсі комунікативну функцію якоюсь мірою можна вважати про­відною.

Функції мови не можна сплутувати з функціями мов­них одиниць (фонем, морфем, лексем, речень), про які йтиметься у відповідних розділах.

3. Мова і суспільство

Оскільки мова

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні