Розрізи

Розрізи. Креслення виробу має давати уявлення про його зовнішню форму та внутрішню будову. Внутрішню форму виробу можна показати штриховими лініями. В разі складної внутрішньої будови виробу кількість штрихових ліній велика, вони перетинають одна одну і дуже важко показати внутрішню будову. Тому в кресленні користуються способом розрізів. Суть цього способу полягає в тому, що зображуваний виріб подумки розсікають однією або кількома площинами. Ту частину предмета, яка ближча до спостерігача, умовно відкидають, а ту частину, що залишилася, проекціюють на відповідну площину проекцій.

Розрізом називають ортогональну проекцію предмета, подумки розсіченого повністю або частково однією чи кількома площинами для виявлення його невидних поверхонь. На розрізах показують усе те, що потрапляє в січну площину, й те, що розташовується за нею. Подумки розсічення предмета стосується тільки даного розрізу і не тягне за собою зміни інших зображень того самого предмета. Внутрішні форми предмета на розрізі зображують суцільними основними лініями. Розсічений матеріал на кресленні виділяють штрихуванням.

Положення січних площин указують на кресленні лінії перерізів. Для позначення останніх застосовують розімкнену лінію з довжиною штриха 8. . . 20 мм і товщиною від  до . Початковий та кінцевий штрихи не повинні перетина­ти контур зображення або яких-небудь інших ліній креслення. На початковому і кінцевому штрихах ставлять стрілки, що вказують напрямок погляду. Біля початку та кінця лінії перерізу ставлять одну й ту саму велику літеру алфавіту

Розріз має бути відмічений написом типу А – А (дві літери через тире). Літерне позначення розрізу розташовують паралельно основному напису креслення над відповідним зображенням. Для позначення на кресленнях розрізів і перерізів застосовують великі літери алфавіту. Літерні позначення вибирають в алфавітному порядку. Розмір шрифту літерних позначень має бути більшим від розміру цифр розмірних чисел, що використовуються на тому самому кресленні, приблизно в два рази.

Якщо на основній площині проекцій необхідно показати зовнішню будову предмета, то розріз допускається розташовувати в будь-якому місці поля креслення.

Залежно від кількості січних площин розрізи поділяються на прості та складні. До перших належать такі, які дістають при уявному розсіченні предмета однією січною пло­щиною. Залежно від конструкції внутрішньої форми деталі січну площину можна розташовувати по-різному: вертикально, горизонтально або похило. Якщо січну площину розташовано паралельно горизонтальній площині проекцій, то розріз називають горизонтальним. Якщо січна площина складає з горизонтальною площиною проекції кут, який відрізняється від прямого, то розріз називають похилим. Якщо січну площину розташовано перпендикулярно до горизонтальної площини проекцій, то розріз називають вертикальним. Вертикальні розрізи, в свою чергу, поділяються на фронтальні та профільні.

Похилий розріз, як правило, будують відповідно до напрямку погляду, вказаного стрілками на лінії перерізу. В разі необхідності похилий розріз допускається розташовувати в будь-якому місці поля креслення та повертати до положення, прийнятого для головного вигляду, додаючи позначення .

До простих розрізів можнавіднести розрізи, суміщені з виглядом виробу. На одному зображенні допускається з'єднувати частину вигляду та частину відповідного розрізу, розділяючи їх суцільною хвилястою лінією. Така умовність дає змогу скоротити кількість зображень на машинобудівних кресленнях.

При зображенні деталей симетричної форми, в яких які-небудь лінії контуру, наприклад проекції ребер, збігаються з віссю симетрії, допускається з'єднувати частину вигляду та частину відповідного розрізу, розділяючи їх суцільною хвилястою лінією. Якщо збіжна з віссю

1 2

Схожі роботи