Розрізи

лінія контуру належить зовнішній поверхні, то застосовують розріз менший, ніж половина проекції; якщо ж зазначена лінія належить внутрішній поверхні, то використовують розріз більший, ніж половина проекції.

Допускається також розділити розріз і вигляд штрихпунктирною тонкою лінією, збіжною зі слідом площини симетрії не всього предмета, а лише його частини, якщо вона має вигляд тіла обертання.

Складним називають розріз, ви­конаний кількома січними площи­нами. Залежно від розташування останніх складні розрізи поділя­ються на ступінчасті та ламані. Ступінчасті розрізи виконуються кількома паралельними січними площинами, а ламані – за допомогою пересічних площин.

У разі складного розрізу січні площини вказують лінією перетину, яку відмічають кількома окремими штрихами. Крім початкового та кінцевого штрихів у ступінчастих розрізах штрихи поміщають також на перегинах під прямим кутом, а в ламаних – у місці перетину площин за її напрямком. На початковому та кінцевому штрихах ставлять стрілки, що вказують напрямок погляду. Біля початку і кінця лінії перетину, а при необхідності біля перегинів ставлять одну й ту саму літеру алфавіту. Літери наносять біля стрілок, які вказують напрямок погляду, та в місцях перегинів з боку зовнішнього кута. Розрізи відмічають написом.

Під час виконання ступінчастих розрізів зображення, здобуті від окремих січних площин, суміщають з площиною креслення без зазначення місць перегинів

Ступінчасті розрізи, в яких січні є паралельними основним площинам проекцій, називаються відповідно фронтальними, горизонтальними та профільними.

Крім розглянутих розрізняють також місцеві розрізи. Місцевим називається розріз, призначений для з'ясування будови предмета в окремому, обмеженому місці. Місцевий розріз виділяють у вигляді суцільної хвилястої лінії. Ця лінія не повинна збігатися з якими-небудь лініями зображення.

Коли на основному зображенні неможливо показати дрібні елементи предмета з усіма подробицями, застосовують виносні елементи. Виносним елементом називають додаткове, окреме, як правило, збільшене зображення частини предмета для з'ясування його форми, розмірів, шорсткості поверхні та інших даних.

Виносний елемент може містити подробиці, не вказані на відповідному зображенні, та відрізнятися від нього за змістом. Наприклад, зображення може бути виглядом, а виносний елемент – розрізом. При застосуванні виносного елемента відповідне місце відмічають на вигляді, розрізі або перерізі замкненою суцільною тонкою лінією – колом, овалом, позначаючи великою літерою елемент на поличці лінії-виноски. Біля виносного елемента вказують цю літеру та масштаб за типом В (2: 1).

Якщо масштаб зображення на кресленні відрізняється від масштабу, вказаного в основному напису, то останній вказують безпосередньо з написом, що стосується зображення, наприклад А – А (1: 1), Б (5: 1), В (2: 1).

 

 

1 2

Схожі роботи