Розуміюча соціологія М. Вебера

вилилося в своєрідний «веберівський ренесанс».
Методологічні принципи веберівської соціології тісно пов’язані з іншими теоретичними системами, що характерні для суспільствознавства  минулого століття, – позитивізмом Конта і Дюркгейма, соціологією марксизму.
Особливо наголошується вплив баденсюкої школи неокантіанства, перш за все переконань одного з її основоположників Р. Ріккерта, згідно яких взаємозв'язок буття і свідомості будується на основі певного ставлення суб'єкта до цінності. Як і Ріккерт, Вебер розмежовує ставлення до цінності і оцінку, з чого виходить, що наука повинна бути вільна від оцінних думок суб'єктивного типу. Але це не означає, що учений повинен відмовитися від власних пристрастей; просто вони не повинні втручатися в наукові розробки. На відміну від Ріккерта, що розглядає цінності і їх ієрархію як щось надісторичне, Вебер вважає, що цінність детермінована характером історичної епохи, що визначає загальну лінію прогресу людської цивілізації. Іншими словами, цінності, по Веберу, виражають загальні установки свого часу і, отже, історичні, відносні. Вони в концепції Вебера своєрідно заломлюються в категоріях ідеального типу, які складають квінтесенцію його методології соціальних наук і використовуються як інструмент розуміння явищ людського суспільства, поведінки його членів.
Отже, по Веберу, соціолог повинен співвіднести аналізований матеріал з економічними, естетичними, моральними цінностям, виходячи з того, що цінностями служивого для людей, що є об'єктом дослідження
Щоб з'ясувати дійсні причинні зв'язки явищ в суспільстві і дати осмислене тлумачення людській поведінці, необхідно сконструювати недійсне – витягнуті з емпіричної реальності ідеально-типові конструкції, які виражають те, що характерний для багатьох суспільних явищ. При цьому Вебер розглядає ідеальний тип не як мету пізнання, а як засіб, що дозволяє розкрити «загальні правила подій».

Згідно Веберу, ідеальний тип як методологічний засіб дозволяє:
 - по-перше, сконструювати явище або людську дію, неначе воно мало місце в ідеальних умовах;
 - по-друге, розглянути це явище або дію незалежно від локальних умов.
Передбачається, що якщо будуть виконані ідеальні умови, то в будь-якій країні дія здійснюватиметься саме таким чином. Тобто творення нереального, ідеально- типового – прийом, що дозволяє зрозуміти, як дійсно протікало та чи інша історична подія. Ідеальний тип, по Веберу, дозволяє трактувати історію і соціологію як два напрями наукового інтересу, а не як дві різні дисципліни. Це оригінальна точка зору, виходячи з якої, на думку ученого, щоб виявити історичну причинність, необхідно насамперед збудувати ідеально – типову конструкцію історичної події, а потім зіставити нереальний, уявний хід подій з їх реальним розвитком. Через конструювання ідеально-типового дослідник перестає бути простим статистом історичних фактів і знаходить можливість зрозуміти, наскільки сильним був вплив обставин загального порядку, яка роль дії випадковості або особистості в даний момент історії.
Соціологія, по Веберу, є такою, що «розуміє», оскільки вивчає поведінку особи, що вкладає в свої дії певний сенс. Дія людини має характер соціальної дії, якщо в ній присутні два моменти: суб'єктивна мотивація індивіда і орієнтація на інше (інших). Розуміючі мотивації, «суб'єктивно домисленого сенсу» і віднесення його до поведінки інших людей – необхідні моменти
1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні