Розвиток жанру байки у творчості Лафонтена

дружба, вдячність, вірність у біді, самовідданість («Лев і пацюк», «Голуб і мураха»). В байках Лафонтена ми знайдемо також і літературні імена.  

Співчуваючи селянинові, Лафонтен відобразив у байках його важку долю. У байці «Дроворуб і Смерть» істотна не загальнолюдська істина, винесена в заключну мораль: перед будь-якою мукою люди віддадуть перевагу смерті. Лафонтен малює типову картину життя французького селянина - страждання від непосильної праці, податків, солдатських постоїв, панщини, безгрошів'я та лихварства. Байка «Дунайський селянин» - це обвинувальна мова селянина в римському сенаті, що викриває правління намісників. Герой байки має чуйне серце, ясний розум, здоровий глузд. Він відкрито і сміливо говорить про страждання своїх співвітчизників. Він звинувачує Рим в тому, що його намісники поводяться з людиною гірше, ніж з твариною, позбавивши народ свободи і будь-яких радощів. Римський сенат не може виправдатися, він визнає правоту звинувачень, побоюючись справедливої ??відплати. Але щоб умилостивити долю, селянина зводять у патриції, обіцяють йому безліч благ, тоді як ті, від імені кого він виголошував свою гнівну промову, так і залишилися в пригніченні і беззаконні. Лафонтен порушує сталі норми класицизму: він зачіпає теми, про які не говорили в традиційних класичних жанрах, а якщо і говорили, то тільки в комічному плані. Лафонтен ж показує життя селян у всьому її справжньому трагізмі.

 «Зачумлені звірі» — одна з найвідоміших байок Жана де Лафонтена. У ній поет засуджує характерні вади того­часного суспільства. На прикладі взає­мин Лева з іншими звірами Лафонтен показав, як зазвичай складаються сто­сунки короля з тими, хто його оточує. Нещирі й улесливі придворні виправдовують будь-яку дії короля, оскільки самі є такими ж грішниками, а в усіх бідах завжди звинувачують простих людей

За своїми естетичним поглядами Лафонтен був переконаним класицистом. Він вибрав жанр байки, тому що вона не тільки розважала, а й наставляла читача, тому що байка цікава, як казка, і повчальна, як проповідь. Це було пов'язано із загальною дидактичною спрямованістю мистецтва класицизму. Метою мистецтва, за Лафонтеном, є боротьба з хаосом, який панує у світі. Людські пороки, як вважав Лафонтен, є проявом нерозумністю, вони свідчать про відхилення від розумної людської природи. Як письменник Лафонтен слідував принципу здорового глузду і «доброго смаку». Уважний і точний спостерігач французького життя, Лафонтен викладав свої спостереження ясним і чітким стилем, слідуючи раціональному і строгому принципу відбору. Його художні образи, в основному образи тварин, строго підпорядковані ідейному задуму байки, її мораль природно випливає з зображеної ситуації.  

Байкарську спадщину Жана де Лафонтена складають 238 байок, які сам поет назвав «стоактною комедією» французького життя.  

Новаторство і значення Лафонтена

Лафонтен надзвичайно розширив можливості байки як літературного жанру. Новаторство Лафонтена у розробці жанру байки полягає, зокрема, в її демократизації. Лафонтен вводить у байку нового героя — людину з народу. Письменник оцінює зображувані ним події з точки зору простої людини-трудівника. Народність і демократизм байкарської творчості Лафонтена відчутні і в гострій критиці абсолютистської держави.  

Лафонтен не лише поглибив зміст байки, надавши йому філософського чи політичного характеру, а й піклувався про досконалість форми. Під пером французького поета байка стала легкою та витонченою. Відточеність художньої

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні