Розвиток жанру байки у творчості Лафонтена

форми, нова для цього жанру, досягалася з допомогою різних художніх прийомів: вільною композицією, віршованою формою, введенням авторських відступів, широким використанням діалогів, мовних характеристик, контрасту. Структура байок Лафонтена вирізняється ясністю, простотою й точністю. Як зазначав французький учений XIX ст. І. Тен, байки Лафонтена нагадують драму: в них є експозиція, зав'язка, кульмінація і розв'язка, є діалогічні уривки і властиве для драматургії змалювання характерів через їхні вчинки та мову.  

Мова байок — жива, розмовна, народна, оскільки поет використовував характерні для просторічної мови звороти й інтонації. Лафонтен став новатором у царині віршування. Багатству та особливому колориту мови відповідає розмаїття ритміки байок. Зміна ритмів зумовлена рухом авторської думки, відповідає її поворотам, підпорядкована змістовій стороні твору.  

Уроками Лафонтена в подальшому користувались всі, хто працював у жанрі байки, в тому числі і російські байкарі 18 - поч. 19 ст. : О. П. Сумароков, І. І. Хемніцер, О. Є. Ізмайлов, І. І. Дмитрієв, І. А. Крилов.  

Демократизм, життєвість, національний колорит байки Лафонтена надихали українського байкаря Леоніда Глібова, котрий наслідував його, додаючи свої оригінальні барви. Переклади і переспіви творів Лафонтена, здійснював, зокрема Іван Котляревський. Окремі вірші та байки Лафонтена переклали Я. Вільшенко, М. Терещенко, М. Годованець, Іван Світличний, Всеволод Ткаченко.

Значення Жана Лафонтена для історії літератури полягає в тому, що він створив новий жанр, запозичуючи з давніх авторів лише зовнішню фабулу байок. Створення цього нового жанру напівліричних, напівфілософських байок обумовлюється індивідуальним характером Лафонтена, що шукав вільної поетичної форми для відображення своєї артистичної натури.  

Домінанти творчості Лафонтена:

— народність;

— філософічність;

— предметом байки часто виступають не лише вади людей, але й психологічні спостереження;

— наявність літературних імен, які використовуються у якості загальних назв.  

Висновок

Лафонтен — перший байкар Нового часу. До нього існували лише переклади або переспіви у прозі й віршах східних збірок та байок Езопа. З-під пера Лафонтена народилася нова байка. Коротка, повчальна, вона засяяла живими характерами, стала маленьким театральним видовищем, розіграним веселими акторами. І це видовище не втратило своєї первісної простоти, інакомовлення, а зберегло глибоку мудрість.

Творчість Лафонтена багатогранна: вірші в дусі «легкої поезії», алегорична поема, драматична еклога, героїчна ідилія, казка, новела, галантний роман, але найбільшу славу йому принесли байки. Завдяки новаторству в багатьох питаннях Лафонтена вважають одним із передових письменників XVII століття

Своїми художніми відкриттями Лафонтен зумовив подальший розвиток байки у європейських літературах, його творчість – одне з найвищих досягнень французької літератури.  

 

Cписок використаної літератури 

1. Артамонов С. Д. и др. История зарубежной литературы XVII-XVIII вв. Учебник для студентов пед. ин-тов. Изд. 4-е. М. , «Просвещение», 1973. – 800 с.
2. Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII століття: навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів / Г. Й. Давиденко, М. О. Величко. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 292 с.
3. История зарубежной литературы XVII века: Учеб. для филол. спец. вузов / Н. А. Жирмунская, З. И. Плавскин, М. В. Разумовская и др. ; Под. ред.