Розвиток мови у західнослов’янських народів

Писемність на серболужицьких землях з’являється у ХVI ст. у зв’язку з Реформацією. У подальшому серболужичі виявилися конфесійно розділеними: в Нижній Лужиці був прийнятий протестантизм, у більшій частині Верхньої Лужиці закріпився католицизм.

Першою пам’яткою писемності вважається присяга міських жителів м. Бауцена 1532 р. Першою рукописною книгою був переклад Нового завіту в 1548 р.

Важливу роль у формуванні лужицької мови та культури відіграло наукове товариство "Матица сербская", створене у 1847р.

Протягом століть лужицьким сербам вдавалося успішно зберегти свою мову і культуру. Нові умови розвитку лужицькі серби отримали зі створенням НДР у 1949 р. : почала виходити різноманітна література, працює Інститут серболужицької мови й культури, відкриваються кафедри, школи, почали функціонувати культурні організації.

Після об’єднання Німеччини у 1990 році серболужичани отримали можливість зберегти свою мову й культуру, для нижньолужицької мови настали не кращі часи, вона підтримувалась на цей час штучно. Здебільшого мови перебували у німецькому оточенні, що значною мірою вплинуло на їх граматику, лексику, синтаксис.

Алфавіт

A B C C D DZ E E F G H CH I J K L L M N ( N) O (O) P O R R S S T C U W Y Z Z

Приклади слів:

b у d 1 і с жити, мешкати

dom т іz п а батьківщина

h о 1 а ліс, лісостеп

jstwa кімната

k а р s а кишеня

knjez пан

kwas весілля

lud народ

n аdobo раптом

nаn батько

рeкnje добре, гарно

Лужицька графіка грунтується на латинському алфавіті, де застосовуються діакритичні знаки, що запозичені з чеської, польської графіки. Принцип правопису, в основному, морфонологічний і частково етимологічний. У 1970 р. вийшов перший орфографічний словник верхньолужицької мови, а в 1974 р. були кодифіковані правила правопису.

Серед фонетичних і морфологічних особливостей слід виділити й такі:

- відсутність зміни звукосполучень */gv/, */kv/ на /zv/, /cv/: в. луж. , н. луж. kwet, чес. kvet, польськ. kwiat, словн. cvet, хрвт. сvijet, серб. цвет, пол. gwiazda, чес. hvezda, в. луж. hwеszda, рос. звезда;

- збереження звукосполучень */dl/, */tl/: в. луж. radlo, н. луж. radlica, чеськ. radlo, польськ

radlo, ст. сл. рало;

- зміна [tj], [kt], [gt] в с; [dj] в z, наприклад: в. луж. mieza, н. луж. mjaza, чеськ. mez, польськ. miedza, укр. межа, рос. межа, біл. межа, словац. medza, словен. мeja, болг. межда, макед. мега.

- відсутність після губних приголосних b, p, v, m - L унаслідок сполучення з j: в. луж. , н. луж. hrabje, чеськ. hrabe, в. луж. , н. луж. zemja, польськ. ziemie, болг. земя.

- загальнослов’янські сполучення *tort, *tolt перетворилися у *trоt, *tlоt;

*tеrt, *tеlt перетворились у *trеt, *tlеt: наприклад: *gord “обгорожене місце”, в. луж. hrоd, ст. сл. градь, с-х. град, словен. grad, словац. hrad, польськ. grod.

Характерними особливостями серболужицької мови є

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні