Розвиток науки міжнародного права в Україні

наполегливо рекомендувала також розпочати вивчення елементів міжнародних відносин, міжнародних організацій та міжнародного права у гімназіях, військових і морських училищах. Було також висловлено побажання, щоб група предметів була організована під назвою «наука про міжнародні відносини», куди входили б юридичні, історичні, економічні, дипломатичні та консульські дисципліни. Розроблено було також програму майбутньої організації діяльності щодо вивчення міжнародного права з виданням журналу з проблем викладання міжнародного права, публікації резюме кандидатських і докторських дисертацій, захищених у різних країнах, публікації законодавчих текстів, міжнародно-правових документів та рішень національних і міжнародних судів.  

По-справжньому про значення науки міжнародного права в Україні заговорили в 50-ті роки завдяки працям, окрім названих учених, Л. І. Коломенцевої, М. К. Коростаренка, Є. Л. Куришкова, М. В. Черноголовкіна, Н. В. Захарової, В. І. Сапожникова, Ю. Я. Баскіна, В. В. Преображенської. К. С. Забігайла, І. І. Лукашука, Н. М. Ульянової, М. К. Михайловського та ін. Значно розширився об'єкт дослідження. Це – питання розвитку науки міжнародного права, загальних принципів права, принципів міжнародного права, історії міжнародного права та міжнародної правосуб'єктності (насамперед України), міжнародних організацій, правового регулювання зовнішньоекономічних зв'язків республіки, свободи відкритого моря, режиму річок, репарацій, захисту жертв війни, міжнародного договірного права, питання статусу території, сутності і доктрин міжнародного права тощо.

У 60-ті роки XX ст. в науці міжнародного права уже майже не існувало таких проблем, що не входили б у коло інтересів українських учених, серед яких заявили про себе нові талановиті дослідники (дехто з них раніше працював в інших галузях права або періодично вдавався до міжнародно-правових досліджень): В. А. Василенко, П. О. Недбайло, В. С. Семенов, Д. В. Александриков, П. Ф. Мартиненко, А. С. Гавердовський, С. В. Ісакович, М. В. Яновський (перед цим працював за межами України), Ю. В. Істомін та ін. У 70-ті роки до зазначеного загону дослідників міжнародного публічного права приєдналися Ю. І. Булатецький, Г. Ю. Бувайлик, В. Г. Буткевич, Ю. К. Качуренко, М. М. Макаревич, Г. К. Дмитрієва, Ю. О. Шеммученко, О. Ф. Висоцький, В. Н. Денисов, К. К. Сандровський та ін.

У подальшому досить плідно в українській науці міжнародного права працюють О. В

Задорожній, В. І. Муравйов, В. В. Мицик, А. І. Дмитрієв, В. М. Репецький, Л. Г. Заблоцька, В. І. Євінтов, Л. Д. Тимченко, Г. Г. Деніс, О. І. Єжова, М. В. Буроменський, М. Ю. Черкес, А. З. Георгіцу, В. М. Хонін, Є. Т. Рулько, М. О. Баймуратов та ін.  

 

Список використаної літератури

1. Дмітрієв А. І. Муравйов В. І. Міжнародне публічне право. – К. , 2007 р.

2. Буткевич В. Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. – К. , 2006.

3. Тимченко Л. Д. Международное право. – Харьков, 2008.

4. Довгерт А. С. Гармонізація цивільного (приватного) права в Європі // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції. — Жовтень. - К. , 2008. - С. 237-240.

5. Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. Кн. 1 / Упор. В. Л. Чубарєв, А. С. Мапко. - К. : Юрінком, 2006.

6. Баскин

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні