Розвиток особистості дитини в медіа середовищі

Розвиток особистості дитини в медіасередовищі

Людина інформаційного суспільства з раннього дитинства не лише змушена перебувати у медіасередовищі, створеному нею самою разом з мас-медіями, а й потребує цього перебування. Медіасередовище виконує низку важливих для неї функцій і певною мірою опосередковує перебіг її соціалізації: інформує про навколишній світ та інших людей, дає альтернативні зразки поведінки в соціумі, уможливлює переживання яскравих — „позитивних” (катарсис, радість, естетичне задоволення) і „негативних” (сум, тривогу, страх, відчуття ризику) — емоцій і почуттів, дає змогу виходити за межі буденності й переноситися у принципово інший (альтернативний, віртуальний) вимір існування. Ці особливості медіасередовища й ефекти перебування в ньому міцно утримують у сфері свого впливу дітей і підлітків. У медіасередовищі діти отримують можливість пізнавати життя ще з одного — альтернативного джерела через образи, репрезентовані аудіовізуальними (екранними) медіями, в першу чергу – телебаченням, які для значної кількості сучасних дітей заміщують традиційні соціалізаційні джерела, стають найдоступнішим „підручником життя”, інформують їх з нагальних питань, формують їхні настанови і життєву позицію, дають зразки соціальної взаємодії тощо. Однак, по-перше, це не поширюється на всіх без винятку дітей, а по-друге, те, що саме засвоїться, інтерналізується дитиною, стане часткою життєвого її світу, залежить від багатьох чинників.

Із складною і суперечливою проблемою впливу медіасередовища на підростаюче покоління зустрілася нині більшість країн Заходу і Сходу. Як неминучий наслідок глобалізаційних процесів, ця проблема актуалізувалася й на пострадянському просторі, зокрема й в Україні. Тож нині не лише перед західними, а й перед російськими та вітчизняними дослідниками постають зумовлені нею культурологічні, світоглядно-етичні, естетичні, екологічні, просвітницько-виховні та соціально-психологічні питання (Г. Авер’янова, М. Дембицька, Н

Кириллова, В. Москаленко, Б. Потятиник, О. Федоров, В. Чудинова та інші) [1; 6; 9; 15; 17]. Та особливу увагу слід акцентувати на тому, що кожне з цих питань постає у двомірній площині: індивідуально-особистісній (що стосується медіавпливу на психіку і поведінку окремих індивідів і становить інтерес для психотерапевтів і психологів-практиків) і суспільно-соціальній (що має державне й міждержавне значення, оскільки є питанням інформаційної, а отже національної безпеки суспільства) [1; 3; 5; 6; 9; 16].

Як у західних, так і в східних суспільствах панує думка, що саме вплив мас-медій і створене ними медіасередовище спричиняють безліч негативних змін на всіх рівнях дитячого життя — фізіологічному, когнітивному (знаннєвому), емоційно-вольовому, настановленнєвому, поведінковому, які стають дедалі поширенішими в педагогічно-виховній, медичній, кримінальній, соціально-психологічній практиці. Численні підтвердження цього можна зустріти у фаховій [1; 3; 5; 15] і особливо в періодичній літературі. При цьому з негативним впливом медіасередовища пов’язують не лише окремі випадки соціальної дезадаптації дітей, ті чи ті небажані зміни в індивідуальний психіці й поведінці (приклади яких найчастіше і наводяться в науково-популярних виданнях), а й „неправильну соціалізацію” дітей і молоді. Таке ототожнення механізмів і наслідків впливу медіасередовища на індивідуальну психіку і наслідків його впливу на соціалізаційний процес є не зовсім коректним, оскільки соціалізація — це не лише процес індивідуального розвитку, а й процес поза- і надіндивідуальний і тому має свої особливості [2; 4; 10; 13].

За традицією, що домінує нині з цього питання у громадській думці і навіть у науковій свідомості, дитина імпліцитно розглядається як пасивний об’єкт впливу, вплив мас-медій вважається всебічним і

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні