Шизофренія

Шизофренія в перекладі із грецького означає «розщеплення психіки» - втрата єдності психічної діяльності. Інакше кажучи, шизофренія приводить до розщеплення мислення, зниженню, а також часом перекрученню емоційних і вольових проявів. У цьому й складаються ті зміни, які вносить дане захворювання в особистість хворого. Є достовірні дані про значення спадкоємного нахилу при захворюванні шизофренією, однак причина її виникнення дотепер невідома.

У судово-психіатричній клініці біля половини випробуваних, визнаних несамовитими, становлять хворі шизофренією. Це свідчить про її велике судово-психіатричне значення.

Захворювання починається найчастіше у віці від 15 до 25 років, що надало право спочатку назвати її «раннє слабоумство». У той же час воно може виникати в осіб моложе 15 років (дитяча й підліткова шизофренія) або ж у зрілому й старечому віці (пізня, стареча шизофренія).

Шизофренія відрізняється різноманіттям клінічних проявів. У числі властивих їй розладів і додаткових факторів основними є тип перебігу хвороби й особливості симптомів, що характеризують хворобу. Ці показники багато в чому взаємозалежні. Точне їхнє визначення сприяє дозволу як проблем лікування, так і соціального прогнозу. Останній включає й рішення питань, що ставляться до компетенції судової психіатрії. Звичайно виділяють три основні форми шизофренії: безперервну, приступообразно-прогредиентную й періодичну (рекуррентную).

Непрерывнотекущая шизофренія. Залежно від ступеня важкості (прогредиентности) розрізняють вялотекущую, умеренно-прогредиентную й злоякісну шизофренії.

Вялотекущая шизофренія

В осіб із млявим плином шизофренії не спостерігаються гострі психотические стану. На початку захворювання відзначаються неврозоподобные розлади, невизначені скарги соматичного характеру, невмотивовані коливання настрою, що виникають без об'єктивних причин, почуття утоми. Повільний розвиток хвороби дозволяє хворим тривалий час зберігати соціальну адаптацію. Хворі з неврозоподобными розладами (істеричними проявами, навязчивостями, астенією) рідко роблять протиправні дії. По-іншому коштує питання у випадках, коли вялопротекающая шизофренія супроводжується чітко психопатоподобными проявами. Присутність таких симптомів, як збудливість, дратівливість, злостивість, брутальность, нестійкість настрою, схильність до дисфориям, сугестивність, що сполучаються з емоційним і вольовим зниженням, є сприятливим ґрунтом для здійснення різних антисоціальних дій. Криминогенность даних хворих підсилюється під впливом зовнішніх додаткових вредностей, у першу чергу вживання алкогольних напоїв і наркотичних засобів. У стані наркотичного й алкогольного сп'яніння хворі можуть робити всілякі, у тому числі тяжкі суспільно небезпечні діяння. Особливе місце серед хворих вялотекущей шизофренією із психопатоподобными розладами займають обличчя з вираженими розладами в сфері потягів, так звані гебоиды. Дані хворі интравертированы, малодоступні, мають поверхневі контакти з навколишніми, опозиційне до них відношення (у тому числі й до членів родини), причому опозиційність, негативізм приймають гротескний, перебільшений характер; поводження відрізняється неадекватністю, звичайно включає елементи пустотливості. Мислення носить аморфний, іноді паралогичный характер. У поводженні хворих з гебоидными розладами відзначаються розгальмування (у тому числі й сексуальна), перекручення потягів, нерідко імпульсивність, прагнення до безцільного времяпрепровождению, пасивність. Інфантильні й вселяти^ся больные, що, легко входять в антисоціальне середовище, звичайно схильні до зловживання алкогольними напоями й наркотичними засобами, бродяжництву, безладним сексуальним зв'язкам. У зв'язку із цим раніше їх відносили до групи так званих морально божевільних. Такі хворі роблять зґвалтування, хуліганські дії й крадіжки, тобто представляють підвищену соціальну небезпеку для суспільства.

Умеренно-прогредиентная шизофренія (маревна, параноидная) починається у віці 25-30 років. Вона розвивається поволі, поступово, особливо в перші роки.

1 2 3 4 5 6