Школярі з епізодичними переважаннями дезорганізаторських тенденцій, зумовлені критичними фазами розвитку

Школярі з епізодичними переважаннями дезорганізаторських тенденцій, зумовлені критичними фазами розвитку

Ми не повинні забувати про біологічні та фізіологічні аспекти розвитку, особливо про факти, які лежать у основі критичних фаз розвитку дитини і нерідко здатні змінювати поведінку школяра, якщо він по-іншому сприймає соціальні фактори. Навчання і виховання повинні зважати на природу дитини. Між тим, на-думку директора Інституту біології АН СРСР академіка Астаурова, «наявна тенденція недооцінки біологічних коренів соціальних явищ». Це, на думку автора, «створює ситуацію, коли багато які явища, біологічно обумовлені, почали розглядати як такі, що лежать поза матеріальною залежністю від біологічної бази».

Організм, що сформувався, являє собою єдине ціле, в якому структура і функції взаємопов'язані. У дітей і підлітків мають місце так звані критичні фази розвитку, що супроводжуються нерівномір­ністю та непропорційністю розвитку, що проявляю­ться як у дисхронії розвитку організму об’єкта, так і у дисхронії розвитку особистості-суб'єкта. Треба та­кож враховувати, що у дітей і підлітків внаслідок особливостей реагування динаміка цієї фази може пе­рекручуватися в площині порушень поведінки в ре­зультаті недостатнього догляду, життєвих конфліктів, тривожних реакцій, парціального відставання і асинхронії дозрівання, передчасного соматичного та стате­вого дозрівання.

Темпи розвитку дитини і підлітка, переважання тих чи інших рис характеру, установка на все оточую­че, багатство чи бідність вищих емоціональних почут­тів і соціальних зв'язків, звичайно, визначається тим соціальним і мікросоціальним середовищем, в якому розвивається дитина і підліток. Однак, це середовище формує багатство чи бідність соціальних зв'язків, зростаючого організму на певному біологічному грун­ті. Останнє, з фізіологічної точки зору, являє собою ту своєрідну соціальну канву, на якій тчуться різні соціальні візерунки. Дитячий зростаючий організм у процесі своєї динаміки зазнає багатогранних змін у період вікових криз

Звичайно, треба завжди врахову­вати і те, що кожна наступна вікова криза знаменується і новими потребами, значним розширенням вза­ємовідносин з суспільним середовищем, зростанням все нових і нових соціальних зв'язків. Ці нові потреби та взаємовідносини з середовищем, що весь час уск­ладнюються, розширення пізнавальних здібностей з передбаченням і випередженням майбутнього, звичай­но, не можна виводити безпосередньо з морфологічних і фізіологічних особливостей мозку. Вважаючи мис­лення і свідомість продуктом мозку, аж ніяк не можна вважати, що ці вищі психічні властивості поро­джуються мозком подібно до того, як яблуня поро­джує яблука. Фізіологічні процеси у мозкові і мис­лення — не два паралельних процеси, а єдиний про­цес. Мислення і свідомість визначаються не тільки мозком самим по собі, бо мозок не джерело, а орган мислення і свідомості. Поряд з мозком ці вищі пси­хічні властивості визначаються детермінованими впливами середовища, які через мозок як частину ті­ла трансформуються у свідоме, ідеальне (громадські норми поведінки, почуття обов'язку, колективізму, са­мопожертви, любові до Батьківщини та ін. ).

Діти, що живуть в аморальній обстановці, в сім'ї деспотичних батьків-алкоголіків, у суворій ізоляції, які не піддані позитивним впливам, не досягнуть на­лежного рівня свідомості. І через те, що свідомість безпосередньо, сама по собі не перетворює світу, а здійснює це опосередковано, тобто через суспільну практику, то свідомість у навчанні та поведінці повин­на складатися насамперед з розуміння завдань на­вчання, надбання теоретичних знань і практичних умінь, з ініціативи.

М. О. Добролюбов писав, що знання, пізнання навколишнього не можна запозичити

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні