Шолом-Алейхем
Вступ
“Народний письменник, художник, поет, справжній
поет, є для свого часу, для своєї епохи дзеркалом,
в якому відбиваються і мерехтять промені життя,
точно так, як в чистому струмку – промені світлого сонця
Тому я стверджую, що не може бути такої життєво важливої події,
радості чи горя народного, котрі б не торкнулися письменника,
і торкнулися по-справжньому, до мозку кісток”
Шолом-Алейхем “Суд над Шумером”
Шолом-Алейхем – це єврейське привітання, яким обмінюються при зустрічі прості люди, що в перекладі означає “мир вам”. Шолом Рабинович – єврейський письменник, який взяв собі цей псевдонім і від самого початку до кінця залишився йому вірним, залишився письменником, який писав про народ і для народу.
2 березня 1859 року в Переяславі, що на Київщині (тепер це Переяслав-Хмельницький), у патріархальній єврейськії сім’ї Нохума Рабиновича народився хлопчик, якого назвали Шоломом. Невдовзі родина остаточно зубожіла і була змушена переселитися до злиденного містечка Воронкове, у якому й минули дитячі роки маленького Шолома. Коли хлопчик підріс, його віддали на навчання в хедер (єврейську школу).
У 1877 р. майбутнього письменника прийняли на посаду домашнього вчителя до заможного комерсанта (власне, до його дочки, з якою згодом Рабинович одружився).
У 1879 р. юнак почав друкуватися: його перші кореспонденції та публіцистичні статті на івриті побачили світ у газетах “Гацефіра” (“Світанок”) та “Гамейліц” (“Захисник”).
У 1883 р. газета “Юдішес фолксблатт” (“Єврейський народний листок”) опублікувала перші твори молодого письменника, написані мовою ідиш, − повість “Два камені” та оповідання “Вибори”. Останнє було вперше підписане псевдонімом Шолом-Алейхем.
Наприкінці 80-х років оприлюднив власну програму розвитку єврейської літератури, гостро критикуючи авторів популярних бульварних романів і виступаючи проти ідилічної романтики, за відродження народних реалістичних традицій. У своїх тогочасних романах “Стемпеню” та “Йоселе-Соловей” Шолом-Алейхем створив образи талановитих людей з народу, які в силу різних умов приречені на трагічну загибель
На початку 90-х років письменник став однією з центральних постатей у європейській літературі. І саме у цей час він зазнав фінансового краху.
Ставши після смерті тестя опікуном багатої спадщини, Шолом-Алейхем переїхав до Києва, зайнявся комерцією, але через брак досвіду невдовзі збанкрутував. Він подався за кордон, побував у Франції та Австро-Угорщині, а після повернення на батьківщину оселився в Одесі. Незабаром письменник опублікував першу серію листів із циклу “Менахем-Мендл”. У 1894 році Шолом-Алейхем починає публікацію розділів з “Тев’є-молочника”. Праця над цими двома творами та їх публікація тривала 20 років.
У 1905 р. Шолом-Алейхем пережив жахіття єврейських погромів. Він виїхав у США, а незабаром перебрався до Женеви. Там і була написана його відома повість “Хлопчик Мотл”, перша частина якої побачила світ у 1907 році.
У 1908 році Шолом-Алейхем повернувся в Росію, де його тепло зустріли читачі. Але незабаром під час виступу в білоруському місті Барановичі письменник важко захворів і за наполяганням лікарів був змушений вирушити на лікування до Італії. На початку