Шолом-Алейхем

мешканець села, пов’язаний із землею, з такими ж працьовитими людьми, як і він сам. Проте він напрочуд цілісна особистість, простакуватий і шляхетний, завжди поводиться гідно і ніколи не грішить проти природи. Гумор Тев’є – це вираження народного оптимізму, свідчення життєздатності єврейського народу. Він – образ людини, людини, що є маленькою супроти всесвіту, реальності. Життя ламає його: помирає дружина, а на довершення усіх лих євреїв за царським указом виселяють за “Межу осідлості” Але навіть вигнаний із свого дому, з торбиною за плечима, Тев’є все ж таки не зломлений.

На титульній сторінці книги написано «Переклад з єврейської». Зрозуміло, що перед нами твір, написаний для людей, для яких побут і звичаї єврейського народу не є чимось екзотичним. Автору більше до вподоби розібратися з пси­хологією героя, ніж із його зачіскою чи повсякденним меню. Шолом-Алейхем (Шолом Нохумович Рабінович) писав івритом, ідіш і російською мовою, він ав­тор відомих творів «Тев'є-молочник», «Хлопчик Мотл», багатьох романів і опо­відань. До 1905 року жив у Росії, а потім здебільшого за кордоном. Отже, всі пригоди, які пережив головний герой, знайомі письменнику не з чужих слів.

Головного героя, від особи якого ведеться оповідь, звуть Мотл, для вас — Мотеле, бо ви ж його любите. З точки зору старшого брата Елі, Мотеле трохи дурнуватий: в той час як старший обирає собі наречену з огляду на гроші, мо­лодший обрав за найближчу істоту теля! Взагалі життя повертається до мало­го мешканця маленького містечка тільки найкращим боком. Його тато був не якийсь там ремісник, а мало не аристократ: він був кантором (релігійним співа­ком) у синагозі

Чули б ви, як високо ставлять тата усі, хто знає, тим більше, що він помер від сухот, коли родина розпродала геть усе, аби тільки щось кинути у ненажерну пельку місцевого лікаря. Мотелеві тепер дуже хороше: він — сиро­та. Через це йому перепадає покарань трохи менше, ніж усім дітям.

Так починається ця повість про життя та мандри хлопчика, його родини, його сусідів, його народу. Невеликий виднокруг головного героя: і він малий, і містечко крихітне. Десь далеко живуть багаті і дуже багаті люди, приклад для Елі, який хоче розбагатіти. Для цього навіть витрачений останній карбованець: на книгу, як із нічого зробити щось. Але навіть у єврейському містечку щось можна зробити з чогось. А для цього це «чогось» треба спочатку мати. А Мотлова родина має тільки таке Єврейське Щастя — не було погрому. І тоді Еля, Піня, Мойше-палітурник із дружиною тіткою Песею і цілим виводком дітей і ще багато хто роблять найбільший ґешефт: вони ідуть до Америки.

Розповідь про пригоди мандруючих друзів та кревних стала би основою для авантюрного роману у дусі Майн Ріда, та наш малюк не навчився ще перетво­рювати власні поневіряння на гроші. Він поки що дитина, яка, якщо так можна сказати, ласує життям попри всілякі негаразди, які сипляться під час цієї подо­рожі на юрбу знедолених людей.

Проста оповідь хлопчика, який донедавна був мешканцем такого маленького містечка, що кожний там знав усякого, а тепер викинутий в світ, як перо в бурю. Та куди б воно не летіло, десь

1 2 3 4 5

Схожі роботи