Шолом-Алейхем

воно впаде на землю.

«Люди згадали про те, що всього рік назад кожний із них жив у себе вдома, молився в своїй синагозі, на своєму місці, у свого пюпітра, зі своїм молитовни­ком. Слухали свого кантора, своїх співаків. А зараз вони тиняються по світах, гонимі і переслідувані, наче вівці, яких ведуть на забій, в тісноті, без повітря. . . » Але ось вона, Америка, нова Земля Обетована.

«Жаль нашого бідака Піню! Він соромиться дивитися нам в очі. Йому со­ромно за Америку». Бажаючі з'ясувати причини такої зміни у поглядах людини нехай перечитають розділи, присвячені роботі імміграційної служби Сполучених Штатів. Для наших героїв все скінчилося добре. їм треба було призвичаюватися до нового життя у країні долара при тому, що тут вони були ніхто, і вони змі­нили спосіб життя: різник ставав равіном, кравець торгував на вулиці, а дехто брав у руки праску.

Проте, дяка Богові, історію занепаду родини розповідає малий Мотл, який нічого не розуміє, і цей прийом створює гумористичний ефект. Такий собі на­ціональний колорит і такий собі єврейський гумор.  

Лишаться маленькими ті люди, які не будуть прагнути рости. .

В іншому творі Шолом-Алейхем (“Менахем-Мендл”) дещо інакше змальовує головного героя, як маленьку людину. Він показує більш класичний образ, який ми привикли уявляти, чуючи саме вираження – маленька людина. .

Цей цикл новел-листів – один з найяскравіших творів Шолома-Алейхема. Його герой, Менахем-Мендл, бідний єврей з містечка, судорожно намагається вибратися з бідності і плекає надію знайти своє щастя в великому місті. Довірливий, непрактичний і недалекий чоловік, він постійно стає жертвою обману й зазнає невдачі. Про кожне своє починання він повідомляє дружині в листах, спочатку захоплених, потім відчайдушних. Її відповіді, наповнені тверезості і здорового глузду, ніяк не впливають на його рішення. Ця переписка – як діалог глухих, де кожен говорить своє

Менахем-Мендл – це цілком вдалий приклад людини, яка у прямому сенсі цього слова “гендлює повітрям” До речі, слід зазначити, що Менахем-Мендл - не герой роману і взагалі особистість не вигадана. Це людина, з яким автор особисто і близько знайомий. Він разом з ним пройшов років двадцять життєвого шляху.

Також певний приклад “Маленької людини” я вбачаю у творі “Пісня Пісень”, адже бідний Шимек так і не добився свого щастя, він не хотів розбиратися у своїх почуттях, обрав інше життя. Поїхав з дому, кинув всіх і Бузю також. Він вважав її своєю особистістю, тою, що чекатиме його вічно, але вона була такою ж людиною, як всі. . . . У своєму нещасті Шимек може звинувачувати тільки себе, адже його ніхто не примушував їхати, це було його особисте рішення. . . . . . Отак то буває, коли людина ставить в порівняння матеріальні цінності і духовні – це і є виявом “маленької людини” у негативному значенні цього слова, людини, яка не бажає зростати, аж поки не стає занадто пізно. .

Шолом-Алейхем під час свого життя був змушений виїхати до Америки через єврейські погроми. Потім своє розчарування у цій країні також заніс до книги. . . Видно, не так то добре євреям було там, як здавалося. . . Між іншим, негативне ставлення самого Шолома-Алейхема

1 2 3 4 5

Схожі роботи