Шорсткість поверхонь

План

1. Шорсткість поверхонь

2. Контроль шорсткості поверхні


1. Шорсткість поверхонь

Поверхні деталей після обробки не бувають ідеально гладкими, бо ріжучі кромки інструментів і зерна шліфувальних кругів залишають на поверхні сліди у вигляді нерівностей і гребінців, близько розташованих один до одного (рис. 1). Сукупність усіх нерівностей на розглядуваній поверхні називається шорсткістю.

Шорсткість поверхонь погіршує якісні показники роботи деталей. У рухомих посадках шорсткість призводить до передчасного спрацювання поверхонь, бо при роботі деталей металеві гребінці стираються, зміщуються з мастилом і прискорюють процес спрацювання поверхонь. При пресових посадках шорсткість послаблює міцність з'єднання, бо при вимірюванні розмір вала дістаємо завищеним,

а отвору — заниженим і при зминанні гребінців натяги у з'єднанні стануть меншими. Шорсткість поверхонь погіршує герметичність з'єднань і протикорозійну стійкість їх. Коли провести середню лінію в перерізі гребінців (лінія ОХ на рис. 1) й опустити перпендикуляри від окремих, точок профілю до цієї середньої лінії, то сума відстаней У1, У2 і т. д. , поділена на кількість п, буде середнім арифметичним відхиленням профілю поверхні в заданому перерізі і позначається Ra: 

Рис. 1. Шорсткість оброблених поверхонь.

Для оцінки шорсткості користуються критерієм Ra, а також іншим показником — висотою нерівності (позначається Rz)

Для визначення величини R2 паралельно середній лінії ОХ нижче профілю поверхні проводять лінію і на неї опускають перпендикуляр з найвищих точон виступів і найнижчих точок западин (відстань H1 H2, Н3 і т. д. на рис. 1).

За величину нерівностей Rz приймають середню відстань між п'ятьма найвищими точками виступів і п'ятьма найнижчими точками западин: 

Граничні значення величин Ra i Rz стандартизовано <ГОСТ 2789—1). Стандартом передбачено 14 класів, які називаються класами чистоти поверхні.

П'ять найвищих точок виступів і п'ять найнижчих точок западин (див. рис. 1) беруть у межах так званої базової довжини l, під якою розуміють довжину ділянки поверхні, прийняту для вимірювання шорсткості.

Значення величин Ra, Rz i l наведено в табл. 18. У класах з 6 по 14-й передбачено ще поділ на розряди (а, б і в), які дають можливість точніше нормувати шорсткість поверхні. Для позначення всіх класів чистоти поверхні прийнято знак(рівнобічний трикутник) з добавлянням до нього номера класу (наприклад, 8 — восьмий клас чистоти або106— 10-й клас, розряд б). Числове значення шорсткості за прийнятим класом (або розрядом) обмежує тільки максимальну величину її в мікрометрах за критерієм Ra або Rz.

У тих випадках, коли потрібно обмежити мінімальну величину шорсткості, зазначають два номери класу або два розряди одного класу, що обмежують допустиму шорсткість (наприклад, 8—9, тобто шорсткість від 8 до 9-го класу, або 96—9в). Шорсткість поверхні грубішу від 1-го класу позначають значком, над яким ставлять допустиму висоту нерівностей l?г в мікрометрах, наприклад  означає, що шорсткість грубіша від 1-го класу, а величина нерівності має бути не більшою від 500 мкм за критерієм Rz.

Шорсткість поверхні перебуває

1 2 3

Схожі роботи