Шпори інформатика та методика викладання інформатики

style="font-size: Різні типи модулів ОЗП істотно відрізняються також і зовні (роз'ємом, кількістю контактів і т. д. ). Якщо материнська плата розрахована на використання одного типу пам'яті, встановити на неї інший тип оперативної пам’яті не можна, оскільки навіть фізично в слот він не ввійде. Існують перехідники, що дозволяють встановлювати модулі DDR2 в слоти DDR, але широкого поширення вони не набули, оскільки використовувати їх можна тільки на материнських платах, системна логіка яких підтримує роботу одночасно з DDR і DDR2.

Крім швидкості роботи, важливою характеристикою оперативної пам'яті є також її об’єм, який повинен відповідати колу завдань, що вирішуються за допомогою комп'ютера, а також встановленому на ньому програмному забезпеченню. Наприклад, офісному комп'ютеру з системою Windows XP для роботи з текстом, перегляду сторінок Інтернету та здійснення інших нескладних операцій цілком достатньо навіть 512 MB оперативної пам'яті. Якщо на комп'ютері буде встановлена операційна система Windows7, для вирішення тих же завдань потрібно буде вже як мінімум 2048 MB ОЗУ, оскільки сама Windows7 вимагає більше пам'яті. Якщо в системі буде недостатньо пам’яті, то при запуску ресурсомістких програм вільна пам'ять може закінчитися. У цьому випадку комп'ютер для її розширення буде використовувати частину жорсткого диска (так званий файл підкачки або swap-файл, спеціально зарезервований операційною системою). Враховуючи, що швидкість доступу до даних на жорсткому диску в сотні разів нижче швидкості доступу до оперативної пам'яті, швидкодія комп'ютера в таких випадках сильно падає, на системному блоці постійно горить індикатор зайнятості жорсткого диску і чути характерний тріск його напруженої роботи.

Маркування модулів оперативної пам'яті типу DIMM

З появою процесора Pentium, в якого ширина шини даних збільшена до 64 біт, знову виникає ситуація, коли банк не рівний одному модулю

В Pentium-системи пам'ять при використанні  SIMM 72pin необхідно було встановлювати парами. Для вирішення цієї проблеми, а точніше для застосування нового типу пам’яті SDRAM, був розроблений новий тип модуля DIMM 168 pin (Dual Inline Memory Module). У цього модуля 168 контактних майданчиків, розташованих по обох сторонах модуля, по 84 з кожної сторони. Модуль DIMM 168 pin є 64-бітовим, і використовування єдиного модуля DIMM дозволяє закрити шину пам'ять - процесор для процесора Pentium, як, втім, і для будь-якого сучасного процесора. Таким чином, в сучасну систему можна вставляти модулі DIMM 168 pin поодинці або 72pin SIMM парами. 30 pin SIMM вже давно не використовуються, довгі ж SIMM сьогодні застосовуються украй рідко. Тип модуля, що часто використовується, сьогодні - модуль DIMM

* DIMM 168 – 2 вирізи "всередині гребінки" - між 10 і 11 та між 40 і 41 контактами. Ці вирізи можуть бути злегка зміщений по горизонталі, цей зсув вказує на буферизацію і напругу живлення.

Найцікавішим представляється розглянути модуль DIMM, оскільки саме для нього можливі різні положення ключів. Як вже наголошувалося, модуль має 2 ключі. Один з них знаходиться майже посередині модуля, інший – ближче до 1-го контакту. Припустимо, що ви тримаєте DIMM перед собою контактами вниз і 1-й пін знаходиться зліва, тоді лівий ключ (ближче до краю) відповідає за буферизацію, а середній – за напругу. Якщо придивитися до проміжків в контактній лінійці, в яких розташовані ключі, то видно, що їх ширина приблизно втричі більше ширини