Штукатурні та облицювальні роботи

конструкцій. Безпіскову накривку наносять на добре вирівняний підготовчий шар штукатурки або бетонну поверхню за два рази. Загальна товщина накривного шару повинна бути не більше 2 мм.

Склад вапняно-гіпсового розчину залежить від якості вапняного тіста та вологості поверхні, на яку його наносять. Чим більша вологість поверхні, тим менша кількість гіпсу має входити до складу розчину. Здебільшого застосовують розчини складу 1:2 або 1:3 (1 частина гіпсу і 2—3 частини вапняного тіста).

Розчин приготовляють малими порціями в дерев'яному або металевому ящику невеликого розміру. Перед змішуванням гіпс пересівають через дрібне сито, а розведене водою вапняне тісто (молоко) — проціджують. Готуючи розчин, в ящик наливають вапняне молоко і поступово додають до нього потрібну кількість гіпсу. Після перемішування суміші повинна утворитись сметаноподібна паста. Приготовлений розчин треба використати протягом 15—20 хв.

Для безпіскової накривки можна також користуватись гіпсовим розчином. У цьому випадку пересіяний гіпс у ящику змішують з попередньо приготовленою 2—3 %-ною клейовою водою. Тваринний клей, з якого приготовляється клейова вода, як і вапно, сприяє уповільненню строку тверднення вапна.

Одержаний розчин кельмою накладають на сталеву гладилку (див. рис.  17, г) і намазують на поверхню шаром завтовшки 0,5—0,8 мм. Нанесений шар зразу ж розрівнюють і згладжують тією ж гладилкою, тримаючи її під кутом 10—15° до поверхні. Через 20—30 хв

наносять другий шар безпіскової накривки і остаточно його обробляють гладилкою, а потім щіткою, змоченою у воді. При цьому опоряджена поверхня має набрати вигляду дзеркального блиску.

Безпісковий розчин можна наносити на поверхню також дерев'яним або гумовим шпателем і розрівнювати кожний шар щіткою з короткою волосінню. Ні в якому разі для цієї роботи не можна використовувати відмоложеного розчину, тобто такого, який після початку тужавіння був знову розведений водою і додатково розмішаний. Такий розчин втрачає міцність і після нанесення на поверхню та висихання лущиться й відпадає.

Безпіскова накривка поверхні підвищує продуктивність праці штукатура в 1,5—2 рази і звільняє маляра від потреби виконувати суцільне шпаклювання поверхні перед фарбуванням.

Безпіскова накривка повинна бути рівною на всіх ділянках поверхні, без помітних на око подряпин, швів, стиків, грубої фактури та інших дефектів.

ОПОРЯДЖЕННЯ КУТІВ

Нанесений підготовчий шар штукатурки у внутрішніх або зовнішніх кутах розрівнюють звичайним півтерком або дерев'яними чи алюмінієвими кутовими півтерками (див. рис.  16). Опорядження кута звичайним півтерком потребує від штукатура високої майстерності, та й виконані таким способом кути здебільшого не відповідають технічним вимогам. Тому для цієї роботи найкраще застосовувати кутові півтерки з відповідним профілем кута. Форма і довжина такого півтерка дають змогу зробити кут правильної форми. Затирання кутів дуже трудомісткий процес і потребує від штукатура певної майстерності. Щоб під час затирання кутів на поверхні не залишалось подряпин від великих зернин піску, виконувати кути слід розчинами, приготовленими на просіяному дрібнозернистому піску з розмірами зерен до 1,2 мм.

Затираючи кут, півтерок трохи притискують і пересувають послідовно вниз і вгору (рис.  16). При цьому стежать, щоб кут не мав відхилень від вертикалі. Якщо при обробці кута в деяких місцях залишаються вибоїни та пустоти, їх додатково закидають розчином

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні