СИСТЕМА СТАНІСЛАВСЬКОГО

свое актерство. »

Але вбачати в будь-якій науці можливість її подальшого розвитку, звичайно ж, не означає заперечувати достовірність того, що нею вже досягнуто. Відносність істини, як відомо, не заперечує її об’єктивність. А об’єктивну істину можна знати достовірно.

Якби талант був чимось незмінно даним назавжди, чимось, що або існує в деякому довершеному стані, або відсутній у того чи іншого актора, система К. С. Станіславського була б недієвою. Але в природі ніщо не стоїть на місці. Талант, в будь-яких випадках, кожної конкретної людини, знаходиться або в процесі росту і розвитку, або – в процесі деградації та загибелі.

І. П. Павлов писав: «При хорошем методе и не очень талантливый человек может сделать много. А при плохом методе и гениальный человек будет работать впустую. » Визначаючи талант не як таємничу «річ в собі», не як деяку приховану і таку, що ніяк не виказує себе можливість, а як здібність, що проявляє себе зовні, в практиці, здатна рости та розвиватись, то в поняття таланту входять також і працездатність і воля. Тому К. С. Станіславський визначав талант як «счастливую комбинацию многих творческих способностей человека в соединении с творческой волей». Таким чином, система К. С. Станіславського є наукою про те, як, спираючись на об’єктивні закони, вирощувати, розвивати, збагачувати вже присутні акторські здібності та талант. Вона, деякою мірою, є способом підвищення ККД всякої наявного обдарування.

Для того, щоб оволодіти системою К. С

Станіславського, необхідно глибоко, щиро та по-справжньому бажати оволодіти своїм мистецтвом завтра краще, ніж володієш ним сьогодні. Якщо досвідчений актор, або ж учень театральної школи в глибині душі задоволений собою, своїм талантом, своїм вмінням, то перш ніж його самовдоволення, рано чи пізно, не зруйнується, не варто приступати до вивчення системи.

«Чем талантлевие артист, - писал К. С. Станиславский, - тем он больше интересуется техникой вообще и внутренней в частности. М. С. Щепкину, М. Н. Ермоловой, Дузе, Сальвини верное сценическое самочувствие и его составные элементы были даны от природы. Тем не менее они всегда работали над своей техникой. Тем более об этом надо заботиться нам, более скромным дарованиям. При этом не следует забывать, что просто способные никогда не станут гениями, но благодаря изучению своей творческой природы, законов творчества и искусства скромные таланты породнятся с гениями и станут с ними одного толка. Это сближение произойдет через систему и в частности через «работу над собой»».

Актор, що переймається в момент творчості будь-якою системою, уже тільки через це грає погано. Система існує для того, щоб допомагати природному творчому процесу, а не для того, щоб змінити його. Актор творить на сцені так, як того потребує система тільки в тому випадку, коли йому в процесі творчості нема коли думати про неї.

К. С. Станіславський писав: “Система не «поваренная книга»: понадобилось такое-то блюдо, посмотрел оглавление, открыл страницу – и готово. Нет, это целая культура, на которой надо расти, воспитываться годами. Её нельзя вызубрить, её можно усвоить, впитать в себя так, чтобы она вошла в плоть и кровь артиста, стала его второй натурой, слилась с ним органически раз и навсегда, переродила его для сцены. «Систему» надо изучать по частям, потом охватить во всем целом, понять её общую структуру и состав. Когда она раскроется перед вами, точно веер, тогда только

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні