Службові частини мови

закінчується голосним, а друге починається двома чи трьома приголосними звуками: змагання зі стрибків; але цієї закономірності дотримуються не завжди: вироби з (або із, але не зі) пластиліну. У віршованому тексті, де велику роль відіграє ритміка, критеріями вибору того чи іншого варіанта служить наявність (чи кількість) у ньому голосних звуків.

Непохідні прийменники можуть уживатися як з однією, так і з двома або навіть трьома відмінковими формами іменників чи займенників. Зокрема:

від, до, біля, без — тільки з родовим: до (чого?) ранку;

між, під, над — зі знахідним та орудним: під (що?) гараж, під (чим?) гаражем;

на, по —- зі знахідним та місцевим: на (що?) землю, на (чому?) землі;з,        за — із родовим, знахідним, орудним: відбувалося за (чого?) панщини;

сісти за (що?) кермо, сидіти за (чим?) кермом.

Похідні прийменники, утворені від інших частин мови, вживаються з родовим відмінком: шляхом відбору, край стола, протягом року, за винятком неділі.

Якщо в похідному складеному прийменнику останнім сегментом є непохідний прийменник, то зберігається та відмінкова форма іменника, що й у звичайному словосполученні: поруч з (ким?), незалежно від (чого?), незважаючи на (що?) і т. д.

Похідні складені прийменники іменникового походження вживаються, зазвичай, у науковому та офіційно-діловому стилях:

Згідно з планом роботи проведено перевірку бібліотечного фонду (Із доповідної записки). Дієприслівник, на відміну від дієприкметника, не змінюється (Із журнальної статті).

НАПИСАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ

Похідні прийменники пишуться разом, окремо і через дефіс.

Разом пишуться похідні прийменники, утворені переходом із прислівників (навколо, поруч) та прийменниково-іменникових сполучень (унаслідок, упродовж), а також поєднанням непохідних прийменників (понад, поза, задля, проміж), крім тих, першою частиною яких є з-, або із-(з-за, із-над, з-поміж). Такі прийменники пишуться через дефіс.

Окремо пишуться прийменники, до складу яких входять слова, що втратили своє лексичне значення, та непохідні прийменники: з метою, під час, незалежно від, на відміну від тощо.

Послідовність розбору прийменника

  1. Речення з прийменником
  2. Аналізоване слово.
  3. Похідний чи непохідний.
  4. З яким відмінком ужито.
  5. На що вказує.
  6. Особливості написання.


СПОЛУЧНИК

Сполучником називається службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тексту.

У цьому світі молитися і любити єдиний шанс (Н. Мориквас).

Гроно у руці було схоже на сонне дитинча. Та варто було торкнутись ягоди — і вона прозрівала блискучею зіницею (Г. Тютюнник).

Сполучник не має лексичного значення, не змінюється, не буває членом речення, не входить ні до члена речення, ні до частин складного речення.

СПОЛУЧНИКИ СУРЯДНОСТІ ТА ПІДРЯДНОСТІ

Сполучники сурядності поєднують рівноправні, синтаксично незалежні одна від одної мовні одиниці — слова, частини складного речення, речення чи групи речень у тексті.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні