СОЦІАЛЬНА ЕКСПЕРТИЗА та передбачення в соціальній роботі

оцінюються та або інша ситуація, то або інше рішення. Але в соціальної області така однозначність недосяжна. Тому реалістичніший і корисніший дорога розвитку соціальної експертизи як оцінно-консультаційній діяльності. Організаційно це повинно забезпечуватися невтручанням експерта в ухвалення управлінського рішення.
Що ж складає специфіку соціальної експертизи і визначає межі її вживання?
Реальності людського життя — це як би два світи: світ людей і речей і світ цінностей і норм. Соціальний простір одночасний символічний простір, в якому перетворяться природні людські потреби. Те, що людина живе на символізованому світі, сприймає реальність за допомогою ціннісно-нормативної системи, а точніше — ціннісно-нормативних систем, що як загальноприйнятих, так і склалися в співтовариствах, де проходить його життя або на яких він орієнтується (референтні групи), визначає дуже малу можливість використання в експертних оцінках еталонів і нормативів. При всіх недоліках, обумовлених складнощами оцінки соціальної сфери, соціальна експертиза все ж може надати важливі результати для ухвалення управлінських рішень. Потреба в проведенні соціальної експертизи виникає кожного разу, коли вирішення нормативного характеру (прийняте або підготовлене до прийняття) може позитивно або негативно позначитися на життєдіяльності людей; при цьому в приймаючого вирішення органу:
1) немає ясності:
• відносно можливих масштабів впливу рішення, що приймається, на життєдіяльність людей;
• у тому, наскільки будуть різними наслідки реалізації рішення для різних соціальних груп, різних територій, в різних соціокультурних умовах;
• у тому, яке ресурсне забезпечення необхідне; така ясність не може виникнути по причинах:
• відсутність загальної думки в органі, що приймає рішення;
• недоліку аргументів «за і проти» підготовленого рішення;
• неможливості отримати аргументи іншим, окрім експертного, дорогою;
2) є намір:
• прогнозувати наслідки своїх рішень і соціально-проектної діяльності;
• аргументовано протистояти зовнішньому тиску (рішенням або проектам вирішень органів більш високого рівня, підвідомчих органів, інших учасників демократичного управління суспільством), добиваючись визнання цих аргументів і внесення відповідних змін в названі рішення або дії;
• використовувати в своїх діях авторитет фахівців;
3) є декілька що перечать один одному рішень (проектів), що вимагають наявність зовнішнього арбітра, аби вибрати найкращий варіант.
Мета соціальної експертизи — встановлення відповідності діяльності органів державної влади і інших соціальних інститутів соціальним інтересам громадян і завданням соціальної політики, а також формування пропозицій відносно досягнення цієї відповідності.
Цілі і завдання соціальної експертизи не можуть бути безмежними, інакше її проведення втратить практичний сенс. Встановлення відповідності діяльності органів державної влади і інших соціальних інститутів соціальним інтересам громадян і завданням соціальної політики має бути соціальним підсумком експертизи. Якби експерти розглядали всі можливі ситуації, в яких зачіпаються соціальні інтереси людей, то величезний об'єм діяльності і її невизначеність поставили б їх в украй скрутне положення. Тому необхідно уточнити мету соціальної експертизи, сформулювавши конкретні завдання, які вона покликана вирішувати:
• дати аргументований висновок про відповідність нормативних правових актів і діяльності органів державної влади, рішень і діяльності органів місцевого самоуправління і так далі положенням соціальної політики;
• виявити положення документів або факти діяльності, які можуть мати негативні соціальні наслідки, і оцінити можливі масштаби таких наслідків;
• оцінити на предмет відповідності законним інтересам громадян проекти нормативних правових актів, соціальні проекти і програми і уявити вивід про доцільність і допустимість їх реалізації;
• внести пропозиції за рішенням виниклої соціальної проблеми.
1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні