СОЦІАЛЬНА ЕКСПЕРТИЗА та передбачення в соціальній роботі

сьогодення. Останнє має місце при нормативному прогнозуванні. Тут прогнозуюче мислення на відміну від традиційних пошуків прогнозів, рухається як би у зворотному напрямі – від майбутнього до сьогодення. Відправною крапкою при цьому виступають кінцеві пункту розвитку соціальної системи – задоволення певних суспільних потреб і виконання можливих цілей. Від цього кінцевого майбутнього стану нормативний прогноз послідовно, крок за кроком «йде» до сьогодення, фіксуючи можливі проміжні етапи і одночасно визначаючи круг можливих цілей, способів діяльності, вибір і здійснення яких необхідні для досягнення прогнозованого кінцевого результату, що відповідає заданим на основі соціальних ідеалів критеріям і нормативам. Хоча в обох випадках розумові операції здійснюються в тимчасовому інтервалі в напрямі, протилежному до реальних процесів розвитку, йдеться саме про передбачення, оскільки об'єктом віддзеркалення є перспективи майбутнього ходу подій, майбутніх напрямів і результатів діяльності.
Види передбачення
Існує наукове і ненаукове передбачення. Крім того слід відрізняти і емпіричне передбачення, яке займає як би проміжне положення між науковим і ненауковим передбаченням.
Ненауковим є таке передбачення, яке грунтується на фантастичних, нереальних, штучно сконструйованих взаємозв'язках, незрідка на баченнях, «одкровеннях», тобто таке передбачення, єдина мета якого – маніпулювати людськими поглядами і поведінкою, що не має фактичної основи. Сновидіння, ворожіння, астрологія і тому подібне також відносяться до ненаукового передбачення. До цієї ж групи відносяться пророкування і соціальні утопії, передбачення утопічного і релігійного характеру.
Науковим вважається таке передбачення, яке є результатом наукової теорії, що отриманий в рамках цієї теорії, спирається, перш за все на фундамент систематичного науково-теоретичного аналізу закономірностей суспільного розвитку і умов їх реалізації

Лише передбачення, витікаюче з аналізу реальних умов, може бути максимальне надійним і якнайповніше проникає в можливі, вірогідні і необхідні тенденції майбутнього. Але відмітною ознакою наукового передбачення не є абсолютно точне і повне знання майбутнього. Таке знання, як буде видно з подальшого, логічно безглуздо. Характерним для наукового прогнозування, перш за все, є те, що воно спирається на пізнання об'єктивних законів і на дієву методику; його результати можуть бути перевірені, виправлені, уточнені і розвинені далі; воно обмежується передбаченням того, що може бути передбачене як необхідне і вірогідне унаслідок своєї діалектичної детермінованої, виходячи з минулого і сьогодення.
Емпіричним називають передбачення, яке грунтується на повсякденному досвіді людей, на фактичному або уявному взаємозв'язку і регулярності, яке, проте, не спирається на наукову теоретичну основу або оцінку досвіду, на вивчення закономірностей процесів, що відбуваються. Як приклад можна привести так звані народні прикмети. Зазвичай ці передбачення сумнівні або невизначені. Але це не виключає того, що вони можуть інколи виправдовуватися або випадково, або через непізнане віддзеркалення фактичних закономірних взаємозв'язків.
Довгий час передбачення такого роду грало значну роль в життя людини, з'являючись у формі життєвих правил. Воно існувало досить довго в умовах стійких і замкнутих карликових господарств з їх виробничими і суспільними стосунками. Інакше йде справа в даний час, яке характеризується безперервною зміною продуктивних сил, високою мірою проникнення науки на всі боки життя суспільства.
Слід підкреслити принципову несумісність утопії і наукового передбачення, що завжди дає динамічну картину, в якій всі прогнозовані обставини сприймаються як моменти одного безперервного процесу розвитку, причому останній може зрозуміти лише виходячи з реальних умов, протиріч, рушійних сил і закономірностей.
Утопізм, як і прорікання,
1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні