СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ СУДДІВ

СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ СУДДІВ

Будь-яке суспільство як соціальна система має потребу в певній організації та впорядкуванні суспільних відносин. Упорядкування суспільних відносин досягається за допомогою встановлення певних положень, що виступають щодо особистості, соціальної групи як ціннісні орієнтири. Вони регулюють діяльність і поведінку зазначених суб’єктів, організують їх у певному напрямку. Суб’єкт погоджує свою дію і його мотивацію із вираженою в положенні цілю. Норматизація є зовнішньою, примусовою детермінацією діяльності – пише О. Ф.  Плахотний, і нормами оформлені по суті всі сторони прояви людини у суспільстві. Норматизація є підґрунтям свободи як пізнаної необхідності, а отже, підставою для встановлення відповідальності. Це, безумовно, стосується і діяльності (поведінки) суддів.

У цьому зв’язку можна говорити про соціальні стандарти професійної суддівської діяльності та поведінки.

Термін «стандарт» означає єдину типову форму, мірило, зразок, якому повинно задовольняти що-небудь за своїми ознаками. Таким чином, суддівські стандарти являють собою модель чи зразок, відповідно до якого повинна здійснюватися діяльність суддів і якому має відповідати їх поведінка.

Стандарти є вираженням (втіленням) у сучасному суспільстві у концентрованому вигляді уявлень про місце, роль і завдання суддів, судової влади в цілому, способи і порядок вирішення завдань, що стоять перед судом. Вироблення стандартів здійснюється з урахуванням ролі суддів у суспільстві, особливостей їх соціального становища.

Особлива місія суду і суддів у суспільстві обумовлює необхідність порушення питання про соціальну роль носіїв судової влади, чекання, пов’язані із суддівською діяльністю, бо в першу чергу саме вони визначають своєрідність стандартів професійної діяльності і поведінки суддів.

Судді мають виключні повноваження на здійснення правосуддя. Сама потреба в здійсненні правосуддя, зазначає І. Л

 Петрухін, обумовлюється наявністю конфліктів у суспільстві та прагненням держави захистити від будь-яких посягань встановлений нею порядок, суспільні відносини, що мають підвищену цінність. До них насамперед належить реалізація загальнолюдських цінностей – захист життя, здоров’я, честі та гідності особистості, забезпечення цивільних, політичних та інших прав людини, втілення в життя принципів законності, правопорядку, справедливості тощо.  

Правосуддя, справедливо звертає увагу В. М.  Лебедєв, виступає найбільш надійним і цивілізованим способом розв’язання виникаючих у суспільстві конфліктів, захисту прав і свобод громадян, інтересів громадянського суспільства і держави, як в наслідок особливого статусу суддів, що забезпечує їх незалежність при розв’язанні конфліктів, так і завдяки особливій процесуальній процедурі, в якій суддівська діяльність реалізується. Судовий захист прав громадян має безперечні переваги перед другими формами захисту, зокрема перед адміністративними, бо судова процедура найбільш демократична і оптимальна. Вона містить максимальну кількість гарантій прав особи і справедливого вирішення юридично значущих справ.

Говорячи про чекання, пов’язані з даним видом діяльності, слід звернути увагу на низку міжнародних актів, насамперед на Європейську хартію про статус суддів (Страсбург, 1998 р. ), яка містить загальні положення, що визначають правовий статус суддів. У п.  1. 1 Хартії зокрема закріплено, що особливий статус служить метою забезпечення компетентності, незалежності і неупередженості, на які очікують від судових органів і кожного судді, покликаного захищати права громадян (тут і далі виділено нами. – С. П. ). Встановлення особливого правового становища для суддів є не самоціллю, а засобом забезпечення громадянам необхідних гарантій для ефективного захисту своїх прав. Ці гарантії в інтересах тих, хто звернувся за судовим захистом, виражаються в компетентній, незалежній і неупередженій суддівській діяльності.

Право на

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні