СПІЛЬНА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І ПОЛІТИКА БЕЗПЕКИ

р. у столиці Канади, м. Оттаві, 122 країни підписали Договір про заборону протипіхотних мін. Цей договір, який із 1 березня 1999 р. є імперативною нормою міжнародного права, забороняє використання, виробництво, передачу та зберігання протипіхотних мін.

Міжнародна кампанія з заборони протипіхотних мін сприяє зміцненню миру та стабільності в усьому світі, а також зменшенню кількості людських жертв у районах, що зазнали мінування. Європейський Союз, продовжуючи розглядати цей напрям діяльності як пріоритетний, тільки у 2000-2002 р. виділив на заходи в цій сфері 40 млн. євро.

Протягом багатьох років докладалися зусилля, спрямовані на раціоналізацію механізму прийняття рішень у рамках СЗППБ. Однак для прийняття рішень з основних питань, як і раніше, необхідне одностайне голосування, що було зовсім не просто, коли до ЄС входило 15 країн-членів, і ще важче зараз, коли число країн-членів досягло 25. Незважаючи на свою прихильність до СЗППБ, урядам країн-членів іноді досить важко змінити свою національну політику заради єдності ЄС. Наскільки може бути важким цей процес, показали глибокі розбіжності, що виникли між державами-членами ЄС навесні 2003 р. з питання про санкціонування Радою безпеки ООН воєнних дій проти Іраку під проводом США.

У грудні 2003 р

на зустрічі глав держав та урядів лідери ЄС затвердили Європейську стратегію безпеки. Ця стратегія визнає, що громадяни в європейських та інших країнах світу зазнають потенційної загрози, причиною якої є тероризм, зброя масового ураження та незаконна імміграція. Кожний вид загрози вимагає адекватної реакції і, в багатьох випадках, міжнародного співробітництва.

Профілактика краще, ніж лікування

 

За конфлікти, пов'язані із застосуванням сили, доводиться платити дуже високу ціну з точки зору людських жертв, руйнування та витрачених ресурсів. Протягом 1990-х років сім таких конфліктів, пов'язаних із застосуванням сили, коштували міжнародному співтовариству 200 млрд. євро, які могли б бути використані в мирних цілях. Тому Європейський Союз збирається діяти більш ефективно, передусім, що стосується запобігання конфліктам.

Європейським Союзом вже використовується широкий спектр традиційних інструментів, у тому числі, технічне та фінансове сприяння країнам, що розвиваються, економічна кооперація та торгові відносини, гуманітарна допомога, соціальна та природоохоронна політика, а також дипломатичні інструменти, такі, як політичний діалог і посередництво. Нарівні з вищевказаним ЄС застосовує також нові інструменти, передбачені ЄПБО, такі, як збір інформації та моніторинг виконання міжнародних угод з метою запобігання потенційним конфліктам.

У світі, де сила вже не завжди означає безпеку, ЄС повинен швидко реагувати на виникнення різних ситуацій, використовуючи відповідну комбінацію інструментів.

Після підписання Римських договорів структури Європейського Співтовариства зосередили свою увагу на економічних аспектах – на створенні єдиного ринку, хоча нагальність ідей щодо співпраці в галузі міжнародної політики теж була вже очевидною. Однак упродовж майже сорока років зовсім не вони визначали сутність інституціональних договорів ЄС.

З жовтня 1970 року країни-члени Європейського Співтовариства співпрацювали і зрештою домовилися консультувати одна одну з найважливіших проблем міжнародної політики (на міжурядовому рівні). У 1986 році Єдиний європейський акт формалізував цей процес міжурядового співробітництва, проте він не змінив ані його природи, ні методів дії. Ситуація змінилася після укладення Маастрихтського договору, де було вперше сформульовано цілі "спільної зовнішньої політики". З 1 листопада 1993 року, тобто з моменту набуття договором чинності, Європейський

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні