Середньовічне вільнодумство
Встановлення феодального ладу у різних народів відбувалось не одночасно: в Китаї — у III—II ст. до н. е. , в Індії — перші століття нашої ери, у Закавказзі та Середній Азії — у IV—VI ст. , у Західній Європі — у V—VI ст. , в Україні — у IX ст. Це був період остаточного формування більшості сучасних релігій. Релігійна ідеологія стала загальновизнаною ідеологією феодалізму. За феодальних часів навіть виступи проти релігії часто мали релігійну форму. Однак, незважаючи на виключне становище релігії у феодальному суспільстві, розвиток вільнодумства не припинився.
На Сході визначним його представником був таджицький вчений, поет і філософ О. Хайям (бл. 1040—1131 рр. ), який заперечував істинність священних книг ісламу і високо оцінював науку. Вірші Хайяма "Рубаї" не тільки глибоко проникають у світ почуттів людини, вони сповнені філософських роздумів і відвертого вільнодумства. Хайям висміює релігійний заклик відмовитись від земних благ на користь благ, що чекають людину в потойбічному світі. Поет часто повторює і дотепно ілюструє думку, що єдиною реальною дійсністю є дійсність земна, лише вона має цінність.
Вже наприкінці X — початку XI ст. видатний син таджицького народу Ібн Сіна (Авіценна, 980— 1037 рр. ) — вчений, філософ, поет, лікар — висуває теорію "двоякої істини", намагаючись довести незалежність науки і філософії від богослов'я і цим самим звільнити розвиток наукової думки від контролю духовенства
Через араба Ібн Рощда (1126—1198 рр. ), який народився і займався наукою і філософією у завойованій арабами Іспанії, вчення про "двояку істину" потрапляє до інших європейських країн, де воно стає відомим під назвою аверроїзму. Незважаючи на переслідування аверроїзму католицькою церквою, на його офіційне засудження у 1513 р. на Беневентському соборі, аверроїзм поклав початок тому "просвітительському вільнодумству", яке підготувало матеріалізм XVIII ст.
Значну роль у розвитку вільнодумства і матеріалізму епохи середньовіччя відіграв англійський філософ і природознавець Р. Бекон (1214—1294 рр. ). Він є передвісником дослідної науки Нового часу. Р. Бекон вказував на безплідність відірваного від життя схоластичного методу, пропагував значення досвіду та експерименту в розвитку наукового знання. На його думку, філософія повинна спиратися на досвід, конкретні науки, особливе місце серед яких він відводив фізиці й математиці. Значне місце в творах Бекона посідає розкриття неуцтва й аморальності християнського духовенства. Незважаючи на те, що Бекон утримувався від критики релігійних догматів, церква вбачала в його філософських і антиклерикальних поглядах небезпеку. За наказом духовних властей його було ув'язнено на 14 років.
Незважаючи на те, що в Європі V—XIV ст. панували теологія і церковна схоластика, видатні вчені, мислителі боролися