Середньовічне вільнодумство
Нове піднесення вільнодумства пов'язане з розвитком матеріалізму в період ранніх буржуазних революцій в країнах Західної Європи (кінець XVI— XVII ст. ). Це був час інтенсивного зростання продуктивних сил суспільства, посилення зв'язків між народами, нових успіхів і перемог науки. Розвиток природознавства потребував визволення науки від опіки церкви.
Вільнодумство цього періоду розвивалося під впливом геніальних ідей Г. Галілея (1564—1642 рр. ), наукова діяльність якого була особливо разючою для релігії. Він одержав нові, ґрунтовніші підтвердження геліоцентричної системи М. Коперника і піддав критиці вчення про принципову відмінність "земного" від "небесного".
Галілей критично ставився до релігії, хоч змушений був це приховувати. "Тільки з смертю догми, — писав вчений, — починається наука". Своє критичне ставлення до релігії він прикривав теорією "двоякої істини" і не міг відійти від деїзму.
За боротьбу проти релігійних догм Г. Галілей переслідувався церквою і змушений був погодитися на принизливу процедуру відречення від вчення Г. Коперника. Проте після відречення він сказав про Землю: "А все ж таки вона крутиться!"
Сучасником Г. Галілея був мислитель Ф. Бекон (1561—1626 рр. ) — родоначальник англійського матеріалізму і експериментальної науки. Ф. Бекон домагався звільнення від теології, від помилок, що закривають від нас дійсність. Об'єктивно сприяючи розвитку вільнодумства, він, однак, ніде не заявив про нього. Бекон не зміг піднятися вище теорії "двоякої істини".
Більш рішучий характер мало вільнодумство співвітчизника Ф. Бекона Т. Гоббса (1588—1679 рр. ), який вів наполегливу боротьбу за витіснення релігії з філософії і науки, виступав проти теорії "двоякої істини", заперечував ідею бога і безсмертя душі.
Ще більш послідовно виявив свої вільнодумні погляди П. Гассенді (1592—1665 рр. ) — французький вчений. Він написав ряд праць із природознавства, листувався з Г
Видатною фігурою вільнодумства XVII ст. був Б. Спіноза (1632—1677рр. ). 1670 р. Б. Спіноза видав "Богословсько-політичний трактат", в якому докладно виклав свої матеріалістичні і вільнодумні переконання. На його думку, основою всього світу є вічна, нескінченна субстанція, яку він ототожнював з природою. Спіноза доводив, що людина здатна пізнати природу, що наукове знання є єдиною формою знання. Ототожнюючи, як і Д. Бруно, бога з природою, Спіноза був, по суті, пантеїстом. Значною його заслугою є аналіз Біблії. Дослідник виявив у Старому Заповіті велику кількість суперечностей, довів, що Мойсей, якому богословська традиція приписувала авторство перших п'яти книг Біблії, не міг бути їхнім автором. Своїм "Богословсько-політичним трактатом" Спіноза викликав вороже ставлення до себе з боку ортодоксів. Завдяки цьому творові він уславився як вільнодумець, що поклав початок науковому аналізу Біблії.
Таким чином, XVI і XVII ст. ознаменувалися новими кроками в розвитку вільнодумних поглядів. Виступи з критикою релігії в переважній більшості маскувалися пантеїзмом і деїзмом.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Авиценна. Книга знання // Избр. филос. произведения. — М. , 1990.
Анаксимандр // Фрагменти ранних греческих философов. — М. , 1989. - Ч. 1.
Анаксимен // Там само,
Бейль П. І/ Исторический й