Середньовічний епос - лицарська література, поезія

рівних по мужності полководців виділяються племінники государів - Роланд і Аельрот, сивобородий римський імператор Карл Великий близький сарацинському еміру Баліганту; мають деяку подібність Гвенелон і сарацинський цар Марсилій. Характерно, що й інші діючі особи притягнуті для кращого виявлення особливостей кожної з ворогуючих сторін. Безсумнівно, більше уваги і місця приділене тим з них, що сильніше впливають на розвиток сюжету; у зв'яжи з цим тільки деякі характери "Пісні" індивідуалізовані, більшість же чи наділяється тільки позитивними, чи негативними властивостями. На першому місці в поемі стоїть образ Ролана.

2. Поняття рицарського роману

Рицарський роман – умовна назва, повинна було свідчити, що перед нами оповідання романською мовою. І лірика, і романи створювалися не на латині, а на романських мовах.

Головний герой - мандрівний рицар. Прототипи - рицарі-однощитники. Збираючись у хрестовий похід, рицар закладав і продавав все майно, на батьківщину найчастіше повертався збіднілим. Вони ставали розбійниками. Був й інший шлях для таких рицарів - вони наймалися в міську варту. У Середні віки складалася практика майорату - спадщина не ділиться, усе дістається старшому. Молодші сини йшли або в ченці, або у такі ж рицарі-однощитники.

Джерела оповідання - почерпнуті на сході легенди й перекази, які прийшли в зіткнення з кельтськими легендами. Також – цикл переказів про короля Артура. Рицарські романи вигадливі – наявні невтримна фантазія, а разом з тим детальний опис побуту британських островів. Третє джерело - античність, Вергілій й Овідій.

Виділяють три типи рицарських романів: античний, бретонський і східний (ідилічний). Найбільш ранній - античний, вплив Вергілія, Овідія й Олександра Македонського.

Один з перших рицарських романів - роман про Олександра

Це не зовсім ще рицарський роман. Рицарський роман повинен мати рицаря і подвиги в ім'я прекрасної дами. Олександр Македонський давав матеріал про виховання, про коней, про битви, але дами не було. З Вергілія брали трикутник Дідона-Еней-Лавінія. Автори переінакшували сюжет: любов Дідони була некуртуазна, тому Еней її кинув, а от Лавінія - прекрасна дама - у Вергілія про неї майже немає інформації, тому автори домалювали її на свій смак.

Східний - уже не зовсім роман. Він одноманітний, але його любили. Сюжет завжди однаковий: дія відбувається або на сході, або в Європі. Східний рицар після бою знаходить на полі бою християнську дитину (дівчинку) і виховує. Син східного рицаря хоче женитися на цій християнці, тому її прагнуть відправити в гарем. Хлопчик шукає її, переодягається жінкою. Усе закінчується весіллям. У європейському варіанті її продають вікінгам. Приклади – «Флуар і Бланшефлер», «Окассен і Ніколлет».

Основним ареалом, де з'являються рицарські романи, був північ Франції й володіння англійських Плантагенетів. Це бретонський рицарський роман.  

3. Особливості бретонського рицарського роману

Бретонський рицарський розман розділяють на 4 групи:

–бретонські ле;

–артурівські романи, романи про рицарів круглого столу;

–романи про святий Грааль;

–окремо – романи про Трістана й Ізольду.

Ле - зберігся збірник 1175 року англо-нормандської поетеси Нарли Французької. 12 ле. Ле -