Східна політика Европейського Союзу в рамках процесу розширення ЕС на Схід щодо приєднання країн Центральної та Східної Европи

владою, що нерідко набуває яскравих ознак авторитаризму. Президентські адміністрації стали основними джерелами влади у цих країнах, водночас роль урядів марґіналізувалася. Характерною рисою таких систем є незначний вплив парламентської та позапарламентської опозиції.

Беручи до уваги переважаючу тенденцію до посилення президентської гілки влади і відсутність впливу цього процесу на зовнішньополітичний курс кожної із країн СНД, можна дійти справедливого висновку, що це ослаблює процеси ринкових та економічних перетворень, які відбуваються на просторі СНД.

Виходячи із описаного, стабільний розвиток співробітництва ЕС із державами цього простору та успіх східної політики Европейського Союзу залежить від наявности обох чинників – стабільних і ефективних перетворень в економіках держав СНД і демократизації їх політичних систем. Таким чином, надзвичайно важливим завданням є організація ефективного впливу з метою стимулювання процесів трансформації, які відбуваються у країнах СНД.

 

Перспективи розширення стосунків ЕС зі східними сусідами 

Опис майбутніх відносин Евросоюзу з країнами СНД

На думку Польщі, Европейський Союз у своїх планах повинен брати до уваги подальший розвиток відносин зі сторонами Договору про партнерство і співпрацю, в т. ч. з Росією та Україною, як це зазначено у Спільній стратегії ЕС. Це не повинно передбачати ані якихось передумов, ані вимальовування наперед якихось кордонів на майбутній карті Европи. Не виключено, що в майбутньому дійде до створення митного союзу, асоціативних договорів нового покоління, або (що більш реально на сьогодні) – зон вільної торгівлі із окремими країнами, які готові прийняти відповідні рішення і необхідні умови. Це насамперед стосується Росії та України, для яких така можливість передбачена у Договорі про партнерство та співробітництво

Інші країни отримають додаткову допомогу в рамках програми TACIS, що творить новий фінансовий імідж майбутнього ЕС після 2006 року. Особливе значення серед допомогових програм, розроблених спеціально для всіх країн СНД, чи принаймні більшости з них, має Міждержавне транспортування нафти і газу до Европи (Interstate Oil and Gas Transport to Europe (INOGATE), а також пов’язаний з ним розвиток транспортних та телекомунікаційних інфраструктур. Важливо, щоби паливо до Европи надходило не лише з Росії, а й з інших країн Каспійського басейну. Це підвищить рівень енергетичної безпеки і постачання нафти до Европи, а також економічно зміцнить згадані країни.

Не перебільшуючи значення інституційних рішень, Европейський Союз повинен залучати держави СНД до політичного діалогу, націленого на інтеґраційний процес та умови розширення ЕС, а також на формування Европейської архітектури безпеки і співробітництва.

 

Закордонна політика і співробітництво в галузі безпеки

Площина безпеки пов’язана із політичними, економічними та соціальними проблемами, які мають у Східній Европі ендемний характер. Брак стабільности, викликаний наступом кризових ситуацій, етнічними та релігійними конфліктами, територіальними суперечками і порушенням прав людини, створює смертельну загрозу для безпеки в Европі. Все це доповнюється організованою злочинністю, нелегальною міґрацією та продажем зброї. Саме тому Европейський Союз при формуванні своєї майбутньої зовнішньої політики повинен зосередитися на співвідношенні політичних та економічних її інструментів. Все, що відбувається у цьому просторі, повинно бути націлене на підвищення безпеки всіх країн реґіону шляхом надання їм можливости вибору власної політичної орієнтації. Розвиток діалогу із країнами СНД допоможе втіленню цих планів.

Східна політика Европейського Союзу, заснована на Спільній европейській політиці безпеки і оборони, має

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні