Сімейне право України_к.р

 

 

                                                                       ЗМІСТ:

 

ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

 

  1. Метод сімейного права. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
  2. Поняття, види і підстави виникнення сімейних правовідносин. . . . . . . . . . . . . . . . 6
  3. Визнання батьківства за рішенням суду. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
  4. Ситуація. . . . . . . . . . . . .
    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

 

ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                    Вступ

   Одним із важливіших  соціальних інститутів являється сім’я. Життя кожної людини від моменту нарождення і до смерті проходить в сім’ї. В сім’ї людина отримує виховання, формується як особистість, входить в важке коло суспільних відносин, стає громадянином. Сім’я стає основною матеріальної і психологічної підтримки людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Метод сімейного права

   Питання щодо сутності методу правового регулювання сімей­них відносин у науці завжди було спірним і залежало від відповіді на питання щодо місця сімейного права в системі права. Прибічники концепції «сімейне право — самостійна галузь права», відшукували в методі сімейного права особливості, які давали змогу відокремити його від методу регулювання відносин, які тради­ційно розглядалися як цивільно-правові. І навпаки, учені, які підтримували концепцію «сімейне право — підгалузь цивільного права» підкреслювали ті ознаки методу сімейного права, які зближували його з методом права цивільного. Концепція, відповідно до якої сімейне право складає підгалузь цивільного права, як уже зазначалося, вбачається більш переконливою. Додаткових аргументів на свою користь вона набула за останній тіас, який без перебільшення можна визначити як час загальної зміни методу регулювання сімейних відносин.

   Метод сімейного права — це сукупність засобів, прийомів, способів, за допомогою яких здійснюється юридичний вплив на вольову поведінку учасників сімейних відносин. Характер юридичного інструментарію, який застосовується в процесі регулювання, в першу чергу визначається характером самих відносин, що регулюються. Саме предмет правового регулювання обумовлює ступінь інтенсивності дії права, тобто широту охоплення правовим регулюванням, ступінь обов'язковості правових приписів, форми і засоби правового примусу, ступінь деталізації правових норм та напруженість правового впливу на суспільні відносини1. Тому особливості сімейних відносин визначають сутність правових засобів, які застосовуються в процесі їх регулювання, особливості юридичного інструментарію, який «стягується» в єдиний регулюючий комплекс.

   Характерними особливостями методу сімейно-правового регулювання являються:

- юридична рівність учасників сімейних правовідносин;

- автономія волі учасників сімейних правовідносин;

- зусилля  диспозитивного початку в сімейно-правовому регулюванні;

- індивідуальне ситуаційне регулювання.

   Юридична рівність  участників сімейних правовідносин проявляється у відсутності власного подкорення один одному, тобто один суб’єкт не може керувати другим. Так, любий громадянин може вступати в шлюб при дотриманні установлених законом зобов’язань , навіть якщо  члени його сім’ї проти вступу у шлюб.

  Способи регулювання сімейних відносин в теорії сімейного права підрозділяються на заборони, дозволи, правила-пояснення.

   Заборони володіють опреділеністю, чітко виражені в правових актах, застосовуються з конкретними діями і вчинками.

   Дозволи — дозволи на здійснення дій, зафіксованих в нормах сімейного права. Дозволи, на відміну від заборон, адресуються окрім участників сімейних відносин юридичним обличчям (органам опіки і піклування, суду).

 

                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    

                               

Поняття і види сімейних правовідносин.

   Сімейні правовідносини — це наслідок застосування до конкретних відносин в сфері шлюбу і сім'ї норм шлюбно-сімейного законодавства.

   Основу сімейних правовідносин складають немайнові особисті відносини. В сімейному праві особисті права не пов'язані з майновими, але вони займають основне місце в усій системі правовідносин.

   Сімейні правовідносини виступають як тривалі. Ця особливість визначається метою правовідносин. Так, реєстрація шлюбу має на меті створення сім'ї, існування якої передбачається, в принципі, на весь період життя подружжя; батьківські правовідносини по вихованню і утриманню дітей.

   Тривалий характер сімейних правовідносин в значній мірі визначається тим, що в їх основі лежать не обмежені часом суспільні відносини родства

1 2 3 4