Синоніми в українській мові

слово обличчя — нейтральне, лик — піднесено-урочисте, а пика — згрубіле, просторічне.

Стилістичні синоніми можуть протиставлятись за різними ознаками. Так, повідомити (нейтральне значення), возвістити (сфера вживання — художній, публіцистичний стилі), доповісти, поставити до відома (діловий стиль).

Семантично-стилістичні синоніми відрізняються як семантичним, так і сти­лістичним забарвленням: поганий, гидкий, бридкий, кепський, осоружний, паскуд­ний, мерзенний.

Існують також абсолютні синоніми. Вони не відрізняються ні семантичними, ні стилістичними відтінками. Кількість їх незначна. Найчастіше вони трапляються серед термінів. Так, з першого класу знаємо алфавіт (назва складена з назв пер­ших двох грецьких літер — альфа і віта). Це ж слово має синонімічні назви: азбука (з давньоруських аз і буки) і абетка (з українських а і бе).

З часом між абсолютними синонімами, як правило, розвивається семантична та стилістична диференціація і один з них поступово переходить до пасивної лексики.

Так, слово аероплан і літак були абсолютними синонімами, тепер же аеро­план означає лише літаки старої конструкції, в той час як слово літак застосо­вується й щодо найновіших літальних апаратів. А з синонімів алфавіт, азбука, абетка останнє слово перейшло до пасивної лексики.

Однією зі стилістичних властивостей синтаксичних словосполучень є їхня здатність вступати у синонімічні зв'язки з окремими словами. Такі синоніми використовуються для урізноманітнення викладу (виявляти цікавість ціка­витись, виявляти інтерес заінтересуватися). Але заміна їх не в усіх випад­ках виправдана, їм властиві деякі смислові відтінки, що впливають на їхнє вико­ристання у різних стилях мовлення. Дієслова називають дію вузьку, конкретну, а іменники передають загальне поняття про цю дію. Саме ці смислові відмінності зумовили використання сполучень дієслова з іменником у науковому й офіціаль­ному стилях, а дієслова-синоніми — в художньому та розмовному стилях.

Треба звернути увагу і на відмінність керування при синонімічних словах

Так, не одні й ті ж відмінки треба вживати при дієсловах оволодівати й опанову­вати. Перше дієслово керує орудним відмінком: оволодівати чим? (оволодівати знанням, умінням), А при дієслові опановувати іменник повинен стояти у зна­хідному відмінку (опановувати нову техніку).

І словосполучення звертати увагу і приділяти увагу вимагають різних відмінків від керованих слів. Увагу звертають на кого? на що? (Соломія не звер­тала увагу на вітер), а приділяють увагу кому? чому? для кого? для чого? (при­ділити їм увагу).

Деякі безособові речення вступають у синонімічні відношення з двоскладни­ми: 1. Довкола мене гриміло, ревло, клекотіло, мов у котлі. (І. Франко. ) Дов­кола мене щось гриміло, ревло, клекотіло. 2. Йому не спиться. Він не спить.

Безособові речення можуть вступати у синонімічні відношення з неозначено-особовими: У полі жито копитами збито. Жито в полі збили копитами.

Окрему групу становлять фразеологічні синоніми — іскрометні скарби мов­ної образності, які передають найтонші відтінки душевних порухів, забарвлюють висловлене національним колоритом.

Не випадково дотепні українці так часто вдаються до цього засобу в усміш­ках, анекдотах.

Дядьку, батько дуба врізали,повідомляє небіж про смерть батька.

Постав отам під тином від дороги.

Скільки б не розказували, який високий один із

1 2 3 4 5 6