Система інтелектуальної власності

репутація) - це об’єкт суміжних прав, комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутків за рахунок використання нових ідей та технологій, іміджу фірми, компанії; менеджерських здібностей тощо.

Наукове відкриття - визнання, усвідомлення нових явищ, властивостей, заходів матеріального світу які досі не були пізнані.

Винаходи - це нові розв’язки окремих задач, які ґрунтуються на властивостях або законах матеріального світу. Винахід - це новий продукт, пристрій, речовина, спосіб тощо.

Патент (від лат. «patens» - відкритий, очевидний) - документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку.

Ліцензія (від лат. «licentna» - дозвіл, право) - дозвіл власника патенту давати право іншій особі на використання винаходу на наявних умовах.

2. Поняття інтелектуальної власності та права інтелектуальної власності

Походження виразу «інтелектуальна власність» пов’язують із французьким законодавством кінця ХУШ ст. і з теорією природного права (праці філософів-просвітителів Вольтера, Дідро, Руссо), згідно з якою право творця будь-якого творчого результату (літературного твору або винаходу) є його невід’ємним природним правом «й існує незалежно від визнання» цього права державною владою. У вступній частині до французького патентного закону від 7 січня 1791 р

відзначалося, що «будь-яка нова ідея, проголошення і здійснення якої може бути корисним для суспільства, належить тому, хто її створив, і було б обмеженням прав людини не розглядати новий промисловий винахід як власність цього творця».

Найважливішою характеристикою власності є те, що її власник може використати свою власність так, як він бажає, і ніхто інший не може законним чином використати його власність без його дозволу. Законодавче врегулювання таких економічних відносин утворює «право власності», яке авторитетом держави гарантує відповідне привласнення речей.

Інтелект речей не виробляє, і тому результати інтелектуальної діяльності не є об’єктами відносин власності у класичному розумінні. Неможливо встановити фізичне панування над ідеєю, твором науки, літератури, мистецтва, винаходом та іншими результатами інтелектуальної праці.

У загальному розумінні «інтелектуальна власність» - це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об’єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом нематеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодження з ними, крім винаходів, зазначених в законі.

Інтелектуальна власність має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) об’єкта інтелектуальної власності має виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати це право іншим особам, тобто воно подібне з правом власності на матеріальні об’єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом існує деяке духовне право творця на результат своєї творчої праці, так зване авторське право. Тобто автор має одночасно сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове право на результат творчої праці може бути відділеним від творця і ніколи не може бути передане іншій особі. Двоякість права - найважливіша особливість інтелектуальної власності.

Іншою особливістю об’єктів інтелектуальної власності є

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні